Водій столичної маршрутки їздить у фраку та пригощає пасажирів цукерками

«Раніше працював висотником, пожежником і навіть двірником. У 1977 році теща мені сказала: «Мені не потрібен зять, якого по дві доби не буває вдома». Знайшла в газеті оголошення про набір водіїв і мені підсунула. Через тиждень я вже був водієм маршрутки. Спершу виходив на роботу у білій сорочці і чорній безрукавці. Фрак і циліндр почав носити 9 років тому», - сказав він, повідомляє «Gazeta.ua».

«Коли вперше вийшов на роботу у такому вбранні, пасажири дивувалися: «Це цирк до нас приїхав чи кіно якесь знімають?» А тепер до мого образу звикли. Постійні клієнти часто по годині чекають машину, щоб проїхатися разом зі мною. На інших маршрутках у мене навіть штори були біля водійського сидіння. Коли пасажири всідалися я відкривав шторку. Уявляв, що виходжу на сцену», - додав Остапенко.

Пасажирів маршрутки Олександр пригощає «барбарисками».

«За місяць заробляю півтори тисячі гривень. Десяту частину витрачаю на частування для пасажирів. Я не для показухи це роблю. Пасажири дають мені заробіток, а мені хочеться їм хоч якось подякувати», - пояснив водій.

«Пасажири різні трапляються. Якось одна жінка відмовилася цукерку в мене брати. Сказала: «Звідки я знаю, може вони у вас несвіжі?». А один чоловік, який постійно вранці моєю маршруткою їздить на роботу, приніс мені червоний метелик. Сказав: «Бачив вас у чорному, білому, синьому і сірому метелику. А червоного ви ніколи не одягали. Вирішив, що його у вас просто нема», - додав він.

Олександр має в гардеробі з десяток метеликів і три фраки. Купує їх у секонд-хенді.

«Зарплати не вистачає, щоб ходити по бутиках. Метелики і сорочки там продають по 20 гривень, а фрак за сотню можна знайти. Вдома їх поперу, випрасую і можна вдягати на роботу. Роботу водія хочу кидати, бо мало платять. Візьму закордонний паспорт і поїду з України», - поділився Остапенко.