Стародавні майя відкривають для рівнян секрети грудня 2012 року

На сьогоднішній день у світі не так багато вчених, що займаються дослідженням культурної та матеріальної спадщини цієї загадкової цивілізації. Приміром, їх можна перелічити на пальцях.

Проте на Рівненщині є ті, кого можна зарахувати до числа дослідників цих племен. Нині у світі є близько півтора десятка фахівців у цій галузі, в Україні їх двоє. Серед них — наш земляк Юрій Полюхович, експерт з питань культури та писемності майя.

Бажання досліджувати унаслідував від діда
Народився Юрій у Костополі, свого часу навчався в Березнівському лісовому коледжі. Займається бізнесом, є провідним експертом з питань стародавньої писемності і культури майя в Україні. Очолює спеціалізовану туристичну компанію “ROYAL ADVENTURES” (група компаній “Royal Capital”), 2-3 рази на рік вирушає в археологічні та етнографічні експедиції до Центральної Америки – Мексики, Гватемали, Белізу, Гондурасу та Сальвадору.

Стародавні майя відкривають секрети для рівнян

Ще у зовсім юному віці Юрій почав цікавитись історією, різноманітними розповідями та легендами. А далі це переросло у справжню наукову діяльність.


— Майя — одна з найяскравіших цивілізацій доколумбової Америки. Це "культура-загадка", "культура-феномен", — розповідає Юрій Полюхович. — Можна сказати, що з дитячих років я вже був дослідником, завжди відчував потребу відшуковувати щось нове, отак, напевно, завдяки дитячій допитливості і вдалося стати на стежку пошуку нових історичних спадщин. А взагалі захоплення історією народу майя передав мені мій дід Василь (колишній вояк УПА), який також займався цією темою. Прикро, що донині в Україні немає жодної якісної книжки українською мовою, яка б стосувалася безпосередньо теми культури майя. Між тим, така публікація нині вже готується, і, сподіваюся, побачить світ у наступному році. Хоча все залежить від меценатів, які готові профінансувати унікальне видання.



За словами дослідника, твердження того, що цивілізація майя вражала світ своєю розкішшю, доводити не потрібно. А унікальні знахідки лише вкотре свідчать: стародавні цивілізації мають чим здивувати і сучасні покоління.

На Рівненщині бояться “кінця світу” і скуповують свічки

— Якщо говорити про унікальність, то для мене як вченого є безцінними написи, які можуть розповісти про життя того чи іншого правителя міста-держави майя, вони несуть у собі багато важливої інформації. Коли ж говорити про матеріальні знахідки, то можна сказати, що більшість із них (поліхромна кераміка, жадеїтові прикраси, статуетки тощо) зустрічаються у похованнях царських гробниць. Одне з найунікальніших таких поховань — гробниця паленкського царя Ханааб Пакаля, якого поховали у саркофазі, що є рідкісним явищем для індіанських народів. Зазвичай царів та еліту ховали в основах пірамід, звичайних людей — у долівці будинку, де жила сім’я, потім будинок залишали, а поряд будували інший. Часто поряд з царем зустрічаються поховання молодих людей, які відносились до його прислуги.


Майя часто користувались лайкою
Нині географія культури майя займає територію декількох країн. Це території Мексики (штатів Чіапас, Кампече, Юкатан, Кінтана-Роо, Табаско), Гватемали, Белізу, західного Гондурасу та Сальвадору.

— Сучасних нащадків майя існує близько 6 мільйонів, хоча самих народів цієї цивілізації налічується близько 30, усі вони відрізняються мовними діалектами, і що характерно: як і для кожної країни, міцніші традиційні устрої зберігаються там, де вплив сучасності відчувається менше, — пояснює пан Юрій. — У сучасних народів майя поєдналася культура, що була нав'язана іспанськими завойовниками у XVI столітті та доколумбівські вірування, частково збереглося язичництво, яке тісно переплелося з елементами католицької віри. От, наприклад, у гірському Чіапасі є одна унікальна релігійна споруда, що є яскравим прикладом таких вірувань. Жінка, яка приходить молитись за здоров’я своїх хворих дітей, по завершенню молитви приносить в жертву живу тварину — це може бути курка або індик. Такий обряд свідчить про те, що ні іспанські колонізатори, ні Ватикан не змогли викорінити вікові традиції.



Попри це, на думку Юрія Полюховича, українці та стародавні племена майя мають багато спільного.

— Певним чином усі народи на землі чимось схожі: культурою, історією, ремеслом. Наше слово ураган – з мови майя, в оригіналі звучить хуракан. Те ж саме стосується слів какао (какау) та шоколад (чокола). Окрім того, нині я досліджую, так би мовити, нецензурні вислови давніх майя. Це також певним чином зближує наші народи. Згадаймо, як вправно писали козаки листа турецькому султану, пересипаючи його лайкою. У стародавніх майя була казка про кмітливого кролика, який викрав у пихатого бога багатства та достатку Іцамата одяг і символи влади. На одній із поліхромних ваз із царського поховання VIII ст. н.е. зображено епізод цієї казки із підписом ієрогліфами, де Іцамат просить: “Віддай мені мій одяг і речі”, на що хитрий кролик відповідає: “Нехай ясновельможний Іцамат нагнеться і поцілує себе в ...”.

Учені скасовують кінець світу
Твердження про те, що за календарем майя у 2012 році ми маємо очікувати кінець світу, є хибним. Такої думки дотримуються вчені-майяністи.

Чи буде апокаліпсис у 2012-му? [+Відео]

— У календарі майя день 21 грудня 2012 року вважається датою закінчення 13-го "бактуна" (чотирьохсотріччя). Багато хто із числа псевдовчених трактує цю дату як "кінець світу". Самі майя вважали, що після закінчення 5200-літнього циклу має розпочатися нове календарне коло, тобто почнеться новий відлік за тою ж системою літочислення. Тому категорично вважати цю дату "кінцем світу" не потрібно. Зміна епох – так, "кінець світу" – ні. Наприклад, у стародавньому місті Паленке є напис, де вказано дату майбутнього – 4772 р., тобто майя навіть не обмежували своє літочислення 2012 роком. Усі ці чутки навколо кінця світу за календарем майя – всього лише псевдонаукова маячня людей, які звикли заробляти на "сенсаціях", бігають по телеканалах та публікують книги із "пророцтвами". Справжні ж учені десятками років дихають пилюкою в архівах, годують москітів та порпаються в багнюці у вологих тропічних джунглях, ризикують життям у протистоянні мародерам та чорним археологам.