14.01.2013, 09:05

14 січня — Святителя Василія Великого

Найближчою важливою подією із життя Ісуса Христа, що наступає після празника Христового Різдва, є Господнє Обрізання і надання імені. Цей празник ми святкуємо 14 січня.
Старозавітне обрізання було прообразом новозавітного хрещення, що втілює нас у Христа. Святий апостол Павло, називаючи хрещення нерукотворним обрізанням, каже: "У Ньому ви були й обрізані обрізанням нерукотворним, коли ви з себе скинули це смертне тіло обрізанням Христовим. Поховані з Ним у хрещенні, з Ним ви разом також воскресли" (Кол. 2, 11-12).

Також цього дня церква вшановує пам'ять святителя Василія Великого архиєпископа Кесарії Кападокійської.

Святитель Василій Великий архієпископ Кесарії Кападокійської — один з найвеличніших богословів Церкви. Перу Василія Великого належать тлумачення Святого Письма, трактат про Святого Духа, послання, проповіді та правила чернечого життя. Церква вшановує його як борця за чистоту віри, великого святителя і богослова, називає “вселенським учителем”.

Початковий рівень виховання майбутній ієрарх отримав в середовищі благочестивих і аскетично налаштованих жінок своєї родини. Для продовження освіти св. Василій відправився до Афін. Тут він провів чотири роки. В Афінах у Василія Великого зав'язалася тісна дружба з Григорієм Богословом. Ще в Афінах друзі дали один одному слово спільно вести життя християнських подвижників.

У 355 році Василій Великий охрестився і через два роки здійснив подорож до християнського Близького Сходу по великих православних святинях і подвижниках. Відомі аскети вразили його настільки, що після повернення додому в Кападокію він вирішив їх наслідувати. Роздавши більшу частину майна бідним, св. Василій організував групу людей, що прагнули чернечого служіння, у мальовничій місцевості на березі річки Іриси. Там вони проживали за строгим уставом. Своїм прикладом і проповіддю святитель Василій Великий сприяв духовному вдосконаленню християн своєї батьківщини і багато віруючих приходили до нього. Утворювалися чоловічі та жіночі монастирі, в яких Василій Великий вводив змішану форму чернечого життя: молитва чергувалася з фізичною працею, при чому допускалися тільки такі ремесла, які не порушували духовної зібраності і простоти чернечого життя.

У 360 році Василій, будучи ще тільки читцем, був присутній на Константинопольському соборі, а в 364 був поставлений у священики в Кесарії. Він проповідував двічі на день і вів боротьбу з ворогами православ'я.

У 370 році св. Василій був зведений на Кесарійську єпископську кафедру. Йому були підпорядковані 50 єпископів 11 провінцій. Серед постійних небезпек св. Василій підтримував православних, утверджував їх віру, закликаючи до мужності і терпіння. Він писав численні листи до Церков, єпископам, кліру, приватним особам. Його боротьба з єретиками викликала неприязнь і всілякі підступи аріан.

Святий Василій підготував скликання Другого Вселенського Собору, але не дожив до нього. Він помер 1 січня 379 року у віці 49 років. Незадовго перед смертю він благословив св. Григорія Богослова на прийняття Константинопольської кафедри.
Святий Василій — ревний творець живого слова-бесіди. Проповідь у його часи була дуже важливим, могутнім і майже єдиним чинником у навчанні святої віри. Святий Василій — це проповідник і бесідник з Божої ласки, його слово палке, вогненне, поривисте.

За свої заслуги перед Православною Церквою святитель Василій названий Великим і прославляється, як “слава і окраса Церкви”, “світило і око всесвіту”, “вчитель догматів”, “палата вченості”. Святитель Василій Великий є небесним покровителем просвітителя Руської Землі — святого рівноапостольного великого князя Володимира, названого в Хрещенні Василієм. Святий князь Володимир глибоко шанував свого Небесного Покровителя і на Його честь побудував на Русі багато храмів.

Святитель Василій Великий, поряд зі святителем Миколаєм Чудотворцем, здавна користувався особливим шануванням в українського народу. Частка мощів святителя Василія сьогодні перебуває у Почаївській Лаврі. Чесна глава святителя благоговійно зберігається в Лаврі святого Афанасія на Афоні, а правиця його — у вівтарі храму Воскресіння Христового у Єрусалимі.