"Мені добре, що ми дихаємо одним повітрям"
Учнів, своїх перших випускників, вчителька поважала за працьовитість і, за її визначенням, всевмійкуватість. Помічала, що деякі хлопці дивилися на неї захоплено, особливо Володя, що за третьою партою біля вікна сидів. Христина не надавала цьому значення, бо ж він – її учень, отже, почуття його – дитячі. Подобалася його доброта: дрова допомагав рубати, воду часом носив, хоч вона й не просила…
На випускному вечорі запросив Володя її на танець, під час якого несміливо освідчився. Христина Анатоліївна поставилася до слів хлопця, як їй здавалося, мудро. Подякувала за почуття, запевнила, що кохання учня до вчительки – скороминуще. А ще назвала таку любов неліцензійованою, бо хто ж тоді таке міг схвалити? Кохання школяра до наставниці? Та ви що? Повне табу…
Час спливав. Христина знайшла цікаву роботу в місті, покинула село, Побутові негаразди забулися. Сільська школа, учні – все залишилося в минулому. Вона майже не згадувала той період життя.
Особисте щастя в неї не вельми добре склалося. Прожила з чоловіком п’ятнадцять років та й овдовіла. Довелося самій доводити до пуття двійко синів. Було важко, але жінка намагалася завжди бути оптимісткою. Тепер сини вже дорослі, мають власні сім’ї, будують кар’єру…
… Сьогодні під вечір пані Христина вирішила, що саме доречно буде випити філіжаночку кави, але не вдома, а в улюбленій кав’ярні. Там завжди є люди, а дівчата-продавчині такі милі й привітні, вміють так посміхнутися кожному відвідувачу, що настрій відразу стає чудовим. А яка смачна там кава!
Отже Пані Христина замовила свій улюблений напій і вже насолоджувалася його смаком і неповторним ароматом, коли несподівано почула:
– Вітаю Вас, Христино Анатоліївно! А Ви майже не змінилися, такі ж красиві, як колись.
– Дякую, – пані Христина відповіла трохи розгублено. – Ви, напевно, мій колишній учень, бо на ім’я та по батькові мене називали лише у селі, де працювала вчителькою.
– Не дивно, що Ви мене не признали, пройшло багато років… Я – Володя.
Перед нею стояв високий, гарний, трохи сивуватий чоловік. Він був майже не схожий на закоханого у неї підлітка, лише очі чимось нагадували того давнього Володю…
Багато про що говорили вони у той вечір. Згадали село, школу, всіх її колишніх учнів. Про себе Володя розповідав мало: живе в місті, має роботу, був одружений, але не склалося сімейне життя… Має дорослу доньку.
Володя провів колишню вчительку додому, обмінялися телефонами. Наостанок він сказав:
– Ви не повірите, але всі ці роки живе в моєму серці оте, як ви тоді назвали, неліцензоване кохання. Навіщо почуттям якась ліцензія? Мені добре, що ви є, що ми дихаємо одним повітрям. Дуже вдячний долі, що подарувала сьогодні зустріч із вами…
Пані Христина стояла біля вікна і посміхалася зірочкам у нічному небі. Вона відчувала спокій і радість.
Кожна людина мріє про вірне кохання, добре, якщо воно збувається. Таке почуття зігріває земний шлях, допомагає плекати в душах високу шляхетність.
"Рівненська газета" №8 від 21 лютого 2013 року

Рівне попрощається з двома захисниками: Володимиром Примаком та Олександром Войдило

29 травня у Рівному відбудеться прощання з двома воїнами, які віддали життя за незалежність України — Володимиром Примаком та Олександром Войдило. Вони були зовсім різного віку, мали різні життєві шляхи, але об’єднані єдиною справою — обороною Батьківщини.
переглядів: 200
У Квасилові встановлять пам'ятну дошку загиблому Герою

Завтра, 29 травня, на фасаді Квасилівського ліцею відбудеться урочисте відкриття меморіальної дошки на честь загиблого Героя — Петра Гнатюка. Початок заходу заплановано на 08:50.
переглядів: 168
Баскетбольний клуб "Рівне" залишає гравець основи

Атакуючий захисник команди 28-річний Олексій Соловйов подякував клубу за роки співпраці та попрощався з уболівальниками.
переглядів: 193
На Рівненщині 90% учнів отримують гарячі обіди

У Рівненській області продовжують удосконалювати систему шкільного харчування.
переглядів: 210
Загиблий захисник з Острога отримав державну нагороду

У серці кожної громади є імена, які залишаються в пам’яті назавжди. Ім’я Дениса Ціося, захисника з Острога, тепер вписане в історію України золотими літерами. Йому присвоєно звання Героя України посмертно, а рідні отримали з рук Президента найвищу державну нагороду — Орден Золота Зірка.
переглядів: 255