Атталія ГАВРЮШЕНКО - сім десятиліть на сцені

Рік тому у рівненському міському Палаці культури “Текстильник” відзначили відразу два ювілеї Атталії Гаврюшенко — 85-річчя від дня народження та 70-річчя творчої діяльності. Відзначили — показом уривків із вистав різних років, які зіграли актори народного аматорського молодіжного театру, яким уже понад чотири десятиліття (!) керує Атталія Матвіївна.

Вистави заснованого 45 років тому колишнього студентського театру Рівненського педінституту, який нині, ось уже два десятиліття, базується у “Текстильнику”, відбуваються без гучної реклами в засобах масової інформації, але зала — неодмінно повна, і неодмінно жваво реагує на емоції акторів. Серед них — відразу декілька поколінь творчих рівнян, імена яких відомі завсідникам мистецьких, літературних та молодіжних “тусовок”: Едуард Хитрий, Євген Васильєв, Сергій Романішин, Олена Гордійчук, Ірина Мельник, Володимир Решота, Ольга Вертелецька... Тут — своєрідна сімейна атмосфера, недарма керівника театру лагідно називають “мамою Атталією”. Символічний “благодійний внесок” на вході — і далеко не символічне, а справжнісіньке мистецтво, яким об'єднала і сорокарічних, і двадцятирічних Атталія Матвіївна Гаврюшенко.

Торік її служіння Мельпомені міська влада оцінила званням Почесного громадянина міста Рівне.

Атталія Матвіївна, у минулому — одна з провідних актрис обласного музично-драматичного театру, і досі іноді сама грає у виставах очолюваного нею театрального колективу — приміром, у “Поминальній молитві”. А у 2007-му вона зіграла головну роль (!) у комедії власної постановки “Дивна місіс Севідж”.

“Я довгі роки паралельно працювала і в драмтеатрі, і в педінституті. Але настав час, коли я була змушена зробити вибір. І я зробила його на користь молоді, — зізналась Атталія Матвіївна в одному з інтерв’ю. — Зараз іноді буває таке відчуття, ніби я трохи не дограла, хочеться вийти на сцену, щось зіграти для себе. Але я настільки люблю своїх акторів, що не можу шкодувати про те, що відбулося у мене в житті...”