11.03.2013, 16:52
Рівненчанка пройшла шлях від музиканта до митника [+Фото]
Лідія Позняк уже 20 років працює на митному посту "Удрицьк". Молодою 20-річною дівчиною, що до того працювала вчителькою музики у школі, вона потрапила сюди на роботу. Тоді була єдиною жінкою і наймолодшим працівником. Зараз же очолює колектив із 22 людей, більшість з яких — жінки.
Із дня в день, з року в рік сумлінна працівниця виходить на кордон перевіряти поїзди. Жінка пройшла шлях від молодого інспектора до начальника митного поста. І жодного разу не пошкодувала, що обрала таку не зовсім жіночу професію.
— Начальником я працюю лише рік, — говорить Лідія Позняк. — У моєму підпорядкуванні 22 людини, 13 з них жінки. Звісно, робота нелегка, нежіноча, але жіночі плечі виносять все.
Пані Лідія зізнається: бувають дуже тяжкі дні, проте її колектив досвідчений і з роботою справляється.
— Мій колектив має хороші показники, — каже начальник митного поста. — Але це завдяки тому, що ми державні службовці. Ми розуміємо завдання, які перед нами ставить держава. Я сюди прийшла у 1994 році, молодою, недосвідченою дівчиною, звичайним інспектором. Тоді тут було 16 працівників, а я єдина жінка. Було важко, але уже через рік потреба в митниках зросла до 100 працівників. Адже на той час ми перевіряли 26 потягів на добу. Тоді якраз був розпад Радянського Союзу. У людей не було роботи, вони їздили за кордон, перевозили їжу, щоб заробити на прожиття. Возили загалом продукти харчування. Були й такі, хто намагався наркотики перевезти. З одного потяга колись десятки кілограмів наркотиків вилучали. Люди ховали де могли: у стелі потяга, у відсіку для білизни, у тамбурах. А продукти ховали... у відсіку для вугілля. Їжу засипали вугіллям, бувало, що з одного потяга ми продукти вивантажували тоннами.
Лідія Позняк пригадує, що згодом стало легше. Штат митників збільшився, а поїздів поменшало. Але, за словами працівниці митниці, кожен день запам’ятовується різними історіями та людьми.
— Одного разу чоловік, якого я перевіряла, навіть освідчувався мені в коханні, — сміється пані Лідія. — Це був білорус з потягу “Трускавець — Санкт-Петербург”. Він їхав у Трускавець на відпочинок. Я його перевіряла, я він почав співати мені серенаду. Навіть зібрав речі й хотів вийти зі мною на цій станції. Звичайно, як жінці мені було дуже приємно. Але я не просто жінка, а жінка-митник. Тому діяла згідно із законодавством — перевірила і відправила далі.
Пані Лідія зізнається: роботу і сімейне життя поєднувати тяжко, але коли любиш і одне, й інше, то все ж більшу частину життя віддаєш... роботі.
"Рівненська газета" № 10 від 7 березня 2013 року
— Начальником я працюю лише рік, — говорить Лідія Позняк. — У моєму підпорядкуванні 22 людини, 13 з них жінки. Звісно, робота нелегка, нежіноча, але жіночі плечі виносять все.
Пані Лідія зізнається: бувають дуже тяжкі дні, проте її колектив досвідчений і з роботою справляється.
— Мій колектив має хороші показники, — каже начальник митного поста. — Але це завдяки тому, що ми державні службовці. Ми розуміємо завдання, які перед нами ставить держава. Я сюди прийшла у 1994 році, молодою, недосвідченою дівчиною, звичайним інспектором. Тоді тут було 16 працівників, а я єдина жінка. Було важко, але уже через рік потреба в митниках зросла до 100 працівників. Адже на той час ми перевіряли 26 потягів на добу. Тоді якраз був розпад Радянського Союзу. У людей не було роботи, вони їздили за кордон, перевозили їжу, щоб заробити на прожиття. Возили загалом продукти харчування. Були й такі, хто намагався наркотики перевезти. З одного потяга колись десятки кілограмів наркотиків вилучали. Люди ховали де могли: у стелі потяга, у відсіку для білизни, у тамбурах. А продукти ховали... у відсіку для вугілля. Їжу засипали вугіллям, бувало, що з одного потяга ми продукти вивантажували тоннами.
Лідія Позняк пригадує, що згодом стало легше. Штат митників збільшився, а поїздів поменшало. Але, за словами працівниці митниці, кожен день запам’ятовується різними історіями та людьми.
— Одного разу чоловік, якого я перевіряла, навіть освідчувався мені в коханні, — сміється пані Лідія. — Це був білорус з потягу “Трускавець — Санкт-Петербург”. Він їхав у Трускавець на відпочинок. Я його перевіряла, я він почав співати мені серенаду. Навіть зібрав речі й хотів вийти зі мною на цій станції. Звичайно, як жінці мені було дуже приємно. Але я не просто жінка, а жінка-митник. Тому діяла згідно із законодавством — перевірила і відправила далі.
Пані Лідія зізнається: роботу і сімейне життя поєднувати тяжко, але коли любиш і одне, й інше, то все ж більшу частину життя віддаєш... роботі.
"Рівненська газета" № 10 від 7 березня 2013 року
Категорія: Новини > Життя
Автор: Тетяна ЗАКОРДОНЕЦЬ Переглядів: 3002Інші статті рубрики:
Уже цього тижня частина християн святкуватиме Великдень
Дізнайтеся усі дати цієї важливої для християн (і не тільки) події.
переглядів: 408
У Рівному відбудеться БЛАГОЯрмарок
Рівненська обласна філармонія долучається до ініціативи Святослава Кокоші й запрошують відвідати Благодійний ярмарок на підтримку ЗСУ у Органному залі!
переглядів: 406
У Рівному завершилися обласні змагання з шахів
Фінал Чемпіонату області з шахів проходив у приміщенні першої ДЮСШ Рівненської міської ради.
переглядів: 449
Сьогодні у Рівному буде лекція про історію фотографії
27 березня о 14:00 у Рівненській обласній універсальній бібліотеці запланована подвійна лекція про історію фотографії у Рівному.
переглядів: 383
День святої Матрони: що потрібно знати про цей день
27 березня - День нефролога та пам'ять святої Матрони в церковному календарі. До Нового року залишилося 279 днів. Це також 763-й день війни в Україні.
переглядів: 420