Нотаріат іде вперед… до СРСР

Події, яка має велике значення для кожного із нотаріусів України насамперед тому, що створюється якісно нова професійна організація, членство у якій згідно із законом тепер для нотаріусів є обов’язковим. Саме це докорінно відрізнятиме майбутнє членство кожного з нотаріусів від існуючого до цього членства в громадській організації. До цього це була Українська Нотаріальна Палата, де кожен, хто не згоден із напрямком діяльності та існуючими правилами, міг вийти як індивідуальний член і не брати участь у цій організації.

Що ж стосується професії нотаріуса, то недооцінити її неможливо. Адже нотаріат – це насамперед система органів позасудового врегулювання будь-яких цивільно-правових спорів, на працівників яких покладено обов’язок посвідчувати права та факти, що мають юридичне значення, вчиняти інші нотаріальні дії, з метою надання їм юридичної вірогідності.

При чому, захист прав і законних інтересів громадян та організацій є обов’язком нотаріусів. Виключно Законами України згідно з Конституцією держави визначається організація і діяльність правоохоронних, судових органів та нотаріату. Додає важливості цій професії покладення на нотаріусів функцій Державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно, як спеціальних суб’єктів, згідно із Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Тому інтерес до такої події мав би бути неабиякий і в першу чергу у самих нотаріусів. Однак, як виявилось, на збори для обрання делегатів прибуло і зареєструвалось, як оголосили, лише 85 нотаріусів із 146. А це трохи більше половини із числа приватних і державних нотаріусів, що працюють у Рівненській області. Разом з тим вони мали обрати 8 делегатів (тобто 1 делегата від 20-ти працюючих нотаріусів).

Чому так трапилось? Напевно, тому, що наступного дня був День Весни, День Жіноцтва. Саме вони, жінки, і є обличчям нотаріату, оскільки здавна нотаріуса у нашій країні прийнято асоціювати із жінкою. А жінці до свята личить готуватися. І, незважаючи на важливість події, добиратись із далеких районів області на призначений ранішній час було доволі проблематично. І це повинні були врахувати організатори.

Однак, те, що відбулось пізніше, продемонструвало, що скоріш за все організатори і не ставили за мету зібрати весь колектив нотаріусів, оскільки передбачали провести це дійство у "стислий час".

Начальник Головного управління юстиції у Рівненській області Степан Іванович Данилюк відкрив збори. Чоловік повідомив, що робоча група, яку він очолює, визначилась зі списком всіх кандидатів на З’їзд і він особисто вважає їх найгіднішими. Оскільки, на його думку, найдемократичнішим способом волевиявлення є відкрите голосування, то пан Данилюк попросив нотаріусів підняти руки, тобто проголосувати, відразу за весь список.

Напевно, це мало би спрацювати, оскільки за Законом контроль за організацією нотаріату України, перевірки організації нотаріальної діяльності, зокрема приватних нотаріусів, здійснюється Міністерством юстиції України, головними управліннями юстиції в областях. А перевірки, як відомо, можуть мати "наслідки". А хто, скажіть, особливо з молодих і не зовсім досвідчених нотаріусів хоче мати небажані наслідки за результатами перевірок? І як тут хоч об’єктивно, а головне відкрито, не погодитись з контролюючим начальником?

Колись Геродот сказав: "Якщо не висловлені протилежні думки, то немає з чого вибирати найкраще". А найкраще, напевно, було би просто дотриматись елементарних правил і традицій виборів. Звісно, якщо мати таку мету…

Будь-які демократичні вибори передбачають обговорення і голосування власне за спосіб голосування: відкритим за список, відкритим поіменним, таємним поіменним… Саме збори повинні були б визначити цей спосіб, якби керуючий зборами це дозволив. До речі, голова зборів теж мав би обиратись зборами, як і секретар зборів та лічильна комісія. Однак голосування за "списочників" цього не передбачало.

Захистити демократичні традиції виборів можуть тільки найдосвідченіші і найавторитетніші у колективі. Тому не погодитись з думкою начальника насмілилась одна з найзаслуженіших нотаріусів області, кавалер ордена Княгині Ольги Неоніла Олександрівна Бештинарська. Жінка висловила свою думку, що обирати делегатів повинен колектив нотаріусів, а не робоча група, і попросила проголосувати за кандидатури із залу.

Але тут спрацювала істина, проголошена колись одним із диктаторів, що "не головне, як голосують, а як рахують". Незважаючи на те, що візуальне спостереження демонструвало явну більшість голосів відкритого голосування за окремих кандидатів "із залу" порівняно з окремими "списочниками", ті все одно виявились такими, що не пройшли в делегати. Вражаючим був підсумок результатів голосування, підведений начальником управління стосовно одного зі "списочників" Володимира Васильовича Попова, кандидатуру якого визначили там – "у Києві", і ввели як єдиного нотаріуса в робочу групу для підготовки проведення З’їзду. Збори, навіть відкритим голосуванням, не проголосували за нього як за делегата.

Пан Данилюк не погодився з думкою колективу і заявив, що такого не може бути, що людина, яка визначена "в Києві" як член робочої групи, не може бути не обрана делегатом. І запропонував повторно проголосувати за нього. І хоча нічого не змінилося, спрацював вже відомий вислів щодо правильності підрахунків. Та й після таких заяв керівника будь-яке голосування втратило зміст.

До речі, тому самому пану Попову із залу надійшло запитання, як до члена робочої групи, щодо роз’яснення завдань делегатів. Тобто яка конкретно місія на них покладається, які питання будуть обговорюватись на З’їзді, за що делегати повинні голосувати. Адже наказ щодо цього їм мав би дати колектив, від якого ці делегати направляються на З’їзд? На жаль, конкретної відповіді не прозвучало. Пан Попов лише повідомив, що Нотаріальна палата України готується вступити в європейські та світові професійні об’єднання, а тому делегати будуть голосувати за створення палати.

Чомусь відразу спало на думку: якби тільки в тих європейських та світових професійних організаціях нотаріусів знали, як "демократично" проходять збори нотаріусів, зокрема у Рівному, то навряд чи хотіли б вони бачити Нотаріальну палату України рівноправним партнером.

Збори закінчились, нотаріуси групами обмінюються враженнями, не поспішаючи розходитись. На обличчях багатьох – розчарування. Доноситься тихе: "А навіщо ми взагалі сюди приходили?"

Розмірковую над побаченим. Воістину сказане кимось: "Право сильного – це найбільше безправ’я". Адже демократичні поступи, до яких так прагнуть у всіх напрямках нижні ланки суспільства, відразу ж придушуються так званим "адмінресурсом". Так, це тільки при головуванні представників "адмінресурсу" відкрите голосування є найдемократичнішим для вирішення значущих суспільних питань, тому що таємне поіменне голосування було б залюбки запропоноване "адмінресурсом" при голосуванні, наприклад, у садово-огородницькому кооперативі з питань вивезення сміття тощо.

Чому так міцно "адмінресурс" тримається за "список"? Безперечно, у списку також були професіонали, які заслуговують на повагу колег. Але яка місія їх чекає, якщо так відчайдушно не приймаються кандидатури "із залу"?

Мимоволі згадується хроніка голосувань на будь-яких офіційних заходах колишнього СРСР. На пропозицію з "високої трибуни" кожен відряджений делегат зобов’язаний був підняти руку, демонструючи "повну згоду", при цьому такий делегат не мав права на жодну свою особисту думку, а виконувати те, заради чого він власне і був внесений в список делегатів. Чим все це закінчилось для СРСР - нам відомо.

Тому, на мою думку, бути "списочником" не так вже і приємно, нехай тебе і підтримує "адмінресурс". Як на мене, призначення кимось там, де тебе повинен був обрати колектив, принизливо. Я, наприклад, хотіла б знати думку колег про себе, яким авторитетом у них користуюсь, а тому бажала б, щоб за мою кандидатуру на будь-яких виборах голосували таємним голосуванням. А щоб погодитись представляти колектив на будь-яких заходах, коли цей колектив навіть відкритим голосуванням за тебе не проголосував, то тут щось негаразд з мораллю…

Виходжу на вулицю, нотаріуси групами жваво обговорюють те, що відбулось. З вікон припаркованого автомобіля доносяться слова пісні "Скрябіна": "…а моя країна суцільна руїна, як можна не любити свою землю аж так?.."

Так, дійсно,це напевно не окремий випадок і такі "вибори", можливо, пройшли і в інших областях країни, адже поведінка "адмінресурсу" на місцях є віддзеркаленням поведінки його керівництва згори. Процес будь-яких вагомих виборів на місцях не може відрізнятись від демократичності їх проведення у всеукраїнському масштабі.

Напевно, і було "дозволено законом" утворення Нотаріальної палати України, тому що насправді їй поки що, скоріш за все, не судилося бути професійним об’єднанням самих нотаріусів, а структурним підрозділом того самого "адмінресурсу", який не сприймає демократичний вибір як фактор свого існування…

З огляду на події, що мали місце, всім нотаріусам, на мою думку, не слід бути осторонь, а замислитись: яке майбутнє може їх чекати?