Майстер-колекціонер із Костополя влаштував на подвір’ї музей та приватний зоопарк [+Фото]

Тут серед ступ, веретен і коловороток стоїть і справжнісінька гармата, яка, за словами майстра, використовувалась на іспанських галерах ще у XVI столітті.

Історію свого захоплення старовиною Андрій Яремчук завжди розповідає із самого початку, з тих часів, коли працював інструктором з водіння у школі і захопився ковальською справою. Тоді й почав виготовляти декоративну зброю, таку як пістолі. Саме тоді, близько десятити років тому, пан Андрій сконструював перші дві гармати, козацькі бойові одиниці, які з часом довелось продати в заміський ресторан.

Сьогодні у дворі Андрія Яремчука стоїть гармата меншого калібру — її він сконструював власноручно, використовуючи креслення, які знайшов у "мережі":

— Самі креслення знайшов в Інтернеті, а от засоби були підручні. Колеса та основа цієї гармати зроблені з деревини, з дуба, на ствол використали каналізаційну чавунну трубу. Довжина ствола трохи більше 1 м, гармата невелика.

Своїм гарматам пан Андрій дає символічні імена. Так першу назвав "Єгор", на честь кума, який, будучи токарем, допомагав виточувати та підганяти за розміром деталі гармат. Останню назвав "Бертою", але ця назва швидше випадкова, пояснює гармаш.

Хоч гармата і зроблена власноруч, стріляти може справжніми кам’яними ядрами. Їх панові Андрію дарують друзі та знайомі. Так у нього з’явились оригінальні кам’яні кулі, якими, можливо, користувались у війну російські або ж шведські війська. Такі кулі важать по півтора кілограми і поцілюють на більш ніж 100 м, щоправда, ними власник гармати майже не стріляє.



— Гармату заряджаю зазвичай холостими. А для чого справжніми ядрами, це небезпечно. Стріляю порохом, все одно звук від залпу йде такий, що в другій частині Костополя чути, — каже чоловік.

Але ніхто із жителів міста, а тим паче сусіди, не скаржаться на гармату Андрія Яремчука. Адже її постріли для міста — це вже ціла традиція. Жодне свято, чи то День міста, чи День незалежності, чи день народження друзів, не обходиться без гучного вистрілу Андрієвої "Берти". І власник не заперечує проти такої традиції, а навпаки свідомо робив гармату, щоб салютувати з неї на свята.

— Місцева влада ніколи не просила мене стріляти на державні свята чи Новий рік, це моє бажання, і ще мене про це просять люди. Влада взагалі не звертає на нас уваги, хоча я надсилав запрошення міському голові та іншим посадовцям відвідати нас, подивитись на колекцію, на гармату, — розповідає костопільчанин. — От іноземні канали знімали сюжети, а своя влада не їде. Раніше писали в газету про мою гармату, то міліція приїхала. Подивилися, посміялися, сказали, що несерйозна зброя. Та в принципі це так і є, стріляю ж холостими. У дитинстві всі хлопці робили самостріли з труби та сірників, теж не зброя, але ж стріляла.

Для Андрія Яремчука виготовлення декоративної зброї стало не лише хобі, а серйозною творчою роботою. Вже багато років поспіль власники кафе та ресторанів, місцеві підприємці замовляють у нього вироби для декорації своїх приміщень.

— Спочатку ми продали дві козацькі гармати, а потім з’явилися замовлення на арбалети, мечі, пістолі, інші ковані вироби, — пригадує чоловік.
Є у Андрія Яремчука іще одне велике захоплення — домашній зоопарк. Усе почалось із розведення папуг, а за ними пішла вся інша екзотика. Сьогодні в Андрія живе 52 види тварин, птахів та земноводних. Змії, черепахи, єноти, борсуки, косулі, бентамки, фазани, поштові голуби, шиншилки, різні види курей, лисиці і справжнісінький нільський крокодил Гена.

— До нас постійно приїжджають школярі з околиць. Бувають дні, коли по 4-5 автобусів приймаємо, показуємо наш зоопарк, замок, млинок, ну і, звичайно ж, гармату.

Поштовхом для створення в обійсті нових цікавих декоративних експонатів, колекціювання їх і розведення нових видів тварин стало саме бажання зробити щось цікаве для дітей. Так, учні сусідньої школи №4 проводять у зоопарку Андрія Яремчука уроки біології, інші ж можуть приїжджати, чоловік проводить для всіх бажаючих екскурсії. Вхід у зоопарк практично безкоштовний, але оскільки на утримання, годування та лікування тварин сім’я витрачає більше тисячі гривень на місяць, Андрій поставив на вході скриньку для внесків на їжу для тварин. Із школами домовились, що вхід буде по 2 гривні.

Сім’я Андрія за десять років уже звикла до незвичайних захоплень батька. І хоч іноді з тваринами доводиться і їжею своєю ділитись, дружина ставиться до цього нормально, адже звикла, пояснює посміхаючись чоловік.
А сьогодні Андрій Яремчук створює декоративну зброю на замовлення, так само на замовлення робить акваріуми, займається розведенням тварин, шість лисенят навіть подарував Рівненському зоопарку, приймає у своєму незвичайному обійсті гостей, ділиться знаннями та непідробною повагою до української старовини.

Ідей у чоловіка дуже багато. Так, скоро у дворі Андрія з’явиться міні-залізниця з точними копіями вагонів та вантажних складів.

— Залізниця буде невелика, лише метр на метр. Складатиметься з чотирьох одиниць, точних копій справжніх вагонів, разом коштуватиме 650 гривень. А ще мені хочеться зробити ще одну гармату, але вже не дрібнокаліберну збройну одиницю, а велику козацьку гармату, таку, з якої стріляли наші предки у бойовому минулому, — ділиться намірами пан Андрій.
Тим часом у Костополі всі з нетерпінням чекають свят, як великих, так і особистих, адже знають, що сповістити про їхню радість допоможе Андрій Яремчук, просалютувавши зі своєї гармати.

"Рівненська газета" № 12 від 21 березня 2013 року