Поетеса з Демидівки Вікторія Фещук: "Щоб вірш вийшов живим, його слід пропустити через себе". [+Фото]

Вікторію Фещук старші колеги по цеху називають однією з найталановитіших молодих поеток Рівненщини, сама ж дівчина скромно говорить про себе як про ту, що "пописує думки", адже їй у свої юні 17 років зухвало називати себе цим незвичайним словом "поетеса".

Вікторія народилася та проживає у смт Демидівка, що на Рівненщині, але доволі швидко увійшла в письменницьке коло Рівного після того, як її поезію надрукували на своїх сторінках часописи "Мистецькі грані", "Погорина" та літературний альманах "Ліра". Час настав і для першої поетичної збірки "Стеблинки літа", в якій поетеса відкрила читачам свій тонкий мікросвіт, де смуток виражений через поетичну філософію, а в поезії немає категорії "щаслива".

Редактором збірки став керівник Рівненського обласного літоб’єднання Євген Шморгун, за словами якого такий талант у його житті трапився двічі в проміжку 22 років. Два десятиліття тому йому пощастило видати "Кульбабеня" Наталії Мовчун, а сьогодні попрацювати з Вікторією.

— З поезією Вікторії я познайомився на обласному літературному конкурсі "Перло многоцінне". Конкурс шкільний, а в неї жодного дитячого вірша, — ділиться враженнями Євген Шморгун. — Вона переступила через дитинство в інший пласт поезії. І я не чув ще жодного критично-негативного відгуку про її книгу, здивування, заздрість так, але не критику.

На презентації книги поезію Вікторії Фещук зачитали голова обласної спілки письменників Лідія Рибенко, заслужений артист України Олексій Заворотній, молоді письменники Юлія Бундючна, Олександр Євтушок. Останні описали враження від творчості юної колеги не інакше як літературний шок і пообіцяли поетці нелегкий літературний шлях, адже її поезію завжди будуть вважати важкою. Але одноголосно попросили Вікторію не покидати письменницьке ремесло і розвиватись.

Схвальні відгуки від талановитих та досвідчених письменників Вікторію неабияк радують, а схвальні рецензії від поетів молодшої категорії поетку взагалі шокували.

— Але тим не менш компліменти, які я одержала це аванс — всі ті теплі слова ще потрібно заслужити, і прийдеться ще багато працювати аби підтвердити сподівання оточуючих, — говорить поетеса.

Свій перший вірш Вікторія написала у 12 років, його називає банальним і простим. Римувати вчилася на гуморесках для КВК та сценаріях для шкільних святкувань. Зовсім іншого ґатунку зібрані вірші у збірці "Стеблинки літа".

— Вірші, що увійшли до збірки, мають цікаву закономірність: вони аж ніяк не підлаштовуються під загальновизнані канони рубрик і тематик. В основному твори мають характер філософської, настроєвої лірики, хоча присутні вірші суто з громадянською чи пейзажною тематикою. Поезії набувають різноманітних настроєвих відтінків — від зболено сумних до щиро звеселених, причому сумних поезій значно більше, — анотує свою збірку поетка.



Вікторія як і будь-який звичайний підліток любить активний спосіб життя, має діяльні хобі, такі як хореографія, журналістика, КВК. Навчаючись у класі з фізико-математичним профілем, дівчина захоплюється вивченням природничих наук. Саме з різноманітності своїх захоплень Вікторія черпає теми для поезії, але поглибити знання, віднайти влучність та невід’ємну для сучасної поезії метафоричність вдається лише в книгах.

— Важливо, що ти читаєш і яким чином ти це робиш. Великий словниковий запас, а звідси і образність, і метафоричність мовлення, беруться лишень від книг перевірених часом, тобто від класики. Толстой, Достоєвський, Цвєтаєва, Франко, Загребельний, Кафка, Уальд, По. І це далеко не повний перелік імен, на котрі варто звертати увагу. У сучасних авторах мені трохи не до вподоби те, що їм бракує тієї вишуканості та образності, якими володіли класики.

Вікторія найближчим часом планує працювати над поезією, називаючи таке бажання "сплеском натхнення", а коли вдасться "набити руку" на прозі, зробити її глибшою і дорослішою, спробує видати збірник в цьому жанрі. Лідія Рибенко особисто покладає великі надії найближчим часом познайомити читача з есеїстикою Вікторії.

А поки одинадцятикласниця Вікторія Фещук готується до ЗНО й обирає навчальний заклад. Спеціальність вона давно вже вибрала і бачить себе журналістом або ж безпосередньо у літературній творчості. І щодо останнього розкриває свій маленький рецепт "якісної літератури".

— Для того щоб вірш вийшов справжнім, живим, його слід пропустити через себе, буквально, пережити, тоді і зміст, і образи, і всілякі інші технічні деталі будуть на місці, бо вірш матиме найголовніше — душу.

"Рівненська газета" №15 від 11 квітня 2013 року