На Рівненщині політики грають і співають наживо на музичних сценах [+Відео]

Співочий куточок Полісся – Сарненщина – завжди була багатою на талановитих композиторів, поетів, співаків, різних творчих у душі людей, тяга до прекрасного в яких сіяла радість поміж шаленого виру життя інших. З року в рік, століттями люди обирають музику своїм захопленням. Для когось вона стає професією та покликанням на все життя, для когось залишається лише приємним відпочинком від напружених буднів, а для комусь - справжнім храмом мистецтва.

Зразком результативної роботи, натхненної праці та щирого таланту на теренах міста Сарни став не так давно створений вокально-інструментальний ансамбль «Депутат».

Перше, що впадає в око у колективі – це їхній «неординарний» склад, адже представники «Депутату» є далеко не всі музикантами за професією: ритм та бас гітари тримають у руках міський голова Сергій Євтушок та депутат районної ради, директор стадіону «Мрія» Михайло Білецький, депутат міської ради, директор МБК «Залізничник» Валерій Куліков грає на барабанах, соло-гітарою феєрично володіє педіатр Сарненської вузлової залізничної лікарні Валерій Дидюк, програмний директор ТРК «Полісся» Едуард Раковець невпинно творить мелодію клавішами, а голова Сарненської районної ради Микола Драганчук – талановитий вокаліст колективу.

ВІДЕО: У Сарнах депутати виступають у вокально-інструментальному ансамблі

Перший виступ ВІА «Депутат» ознаменувався у 2012 році, на переддень святкування Восьмого березня, коли відбувався урочистий концерт, приурочений масштабній події району під назвою «Жінка року», але почалось все трішки раніше…

Передісторія або Пролог

«Апаратура, на якій ми сьогодні граємо, - розповідає міський голова міста Сергій Євтушок, а відтак і ритм-гітарист ВІА, - була закуплена для дитячого гуртка, основна мета якого - створити дитячий вокально-інструментальний ансамбль, музичним керівником якого призначили Олега Сємьонова (забігаючи наперед, відзначу, що саме цей чоловік також і займався з «дорослим» складом ВІА, тобто, «депутатами») – хороший вчитель, який завжди доступно та легко пояснить усі складнощі роботи на сцені. Так от з часу закупівлі інструментів минув рік, і мені, звісно, захотілось побачити чому змогли навчити дітей та й чи взагалі є результат роботи ідеї. Саме на звітному концерті й прийшла на думку ідея створити подібний гурт серед дорослих людей. А оскільки я сам близький до політики та влади, то пошук кандидатів почався в думках з близьких мені людей, колег по сесійній лаві. Бо ж у складі депутатського корпусу і міської і районної ради є депутати з музичною освітою або ж просто аматори, для яких, наприклад, музика є давнім хобі або ж і другою робочою атмосферою чи давнім юнацьким захопленням. Так і виникла ідея провести своєрідний «музичний експеримент», виокремивши серед місцевих політиків тих, хто дійсно хотів би долучитись до такої справи».

Можливо, такий колектив і складно назвати проектом, бо ж колеги, депутати, обрані народом, давні друзі та товариші фактично спробували створити автентичний колектив, на радість собі та людям, а приводом для цього стала … Жінка!

«Напередодні святкування 8 Березня ми щорічно проводимо конкурс «Жінка року», - продовжує Сергій Миколайович. – Де в ході святкового концерту, не лише нагороджуємо кращих жінок району в різних галузях, а й влаштовуємо для них концерт. Саме до такої дати й вирішили презентувати виступ «Депутату», бо ж оригінальний склад ВІА мав себе відповідно репрезентувати (посміхається - прим. авт.). Окрім того, це стало несподіваним подарунком для представниць слабкої половини, бо замість довгих вже звичних промов, чоловіки міста вийшли на сцену з піснею у складі новоствореного колективу (який ще на той час не мав назви), з екстраординарним та цікавим привітанням-подарунком. Виступ пройшов «на ура!». Овації залу заспокоїли наше хвилювання і ми усвідомили, що це був не лише чудовий подарунок, а й шанс продовжити життя гурту, який згодом і назвали «Депутат». Бо ж коли утвердився склад колективу, то вийшло, що в ньому два голови міської та районної рад та депутати різних скликань – обрані людьми, звідси й «напросилась» назва самого ансамблю».

Відтоді й розпочинається історія ВІА «Депутат», який хоч і не частий гість сцени, бо ж усі його учасники дорослі мужчини, які мають роботу, родину та багато справ, але завжди бажані гості будь-якого міського свята та гарної сцени.

Сарни відзначили власний День народження з Віктором Павліком [+Фото]

«На жаль, репетируємо ми нечасто, бо ж окрім гри у гурті кожен має свої обов’язки та фронт робіт. Ми ж розібрали інструменти за принципом «що кому ближче до душі», і почали грати разом! - розповідає вже про специфіку роботи в гурті Сергій Євтушок. – Звичайно, були й труднощі, бо лише двоє учасників колективу мають музичну освіту (Едуард Раковець та Валерій Куліков), Валерій Дидюк, до прикладу, вже давно майстерно співає під власний акомпанемент. А от нам, аматорам сцени, доводилось пригадувати деякі навики. Але за кілька репетицій ми дружно зігрались, наздогнали втрачене і – маємо результат».

Дійсно, інколи дивлячись на виступ депутатів, важко розрізнити майстрів своєї справи та тих, хто вже давно не брав до рук інструменту. Та все ж злагодженість в колективі, взаємоповага та старання свідчать про те, що кожному учаснику гурту властиві не лише важкі робочі чи політичні будні, а й майстерність виступу на сцені перед прискіпливою та уважною аудиторією, бо ж увага загострюється саме завдяки самобутності та оригінальності учасників ВІА «Депутат».

ВІДЕО: У Сарнах депутати виступають у вокально-інструментальному ансамблі

З окремих розповідей складається Історія…


Валерій Куліков, барабанщик ВІА «Депутат», директор МБК «Залізничник»:

«Мій прихід у ВІА «Депутат» не був спонтанним чи, навпаки, спланованим. Ідея, яку висунув наш міський голова, була цікавою та захоплюючою, а так як я маю музичну освіту – диригент духового оркестру, то не міг відмовитись від такого музичного спонтанного експерименту.

По-перше, важко було не погодитись як депутату, бо ж, дійсно, склад колективу відрізняється своєю оригінальністю, в ньому грають представники владних структур, обрані людьми. А на засіданнях міської ради я, Едуард Раковець, Валерій Дидюк сидимо за однією, так би мовити, «партою», і не підтримати у починаннях та задумах своїх колег було неможливо. На початку 2012 року на базі клубу «Залізничник», де я працюю, ми й почали проводити репетиції, займатись підготовкою номерів. Звичайно, перші заняття були трішки важкими та напруженими, адже у колективі були як професійні музиканти, так і ті, хто вже давно не брав до рук інструментів і часом просто доводилось сидіти і чекати, доки хтось вивчить те, що ти з легкістю можеш сісти й заграти. Але ці всі нюанси за декілька занять у дружньому колективі відшліфувались і праця стала легкою та невимушеною. Адже надзвичайно легко працювати з людьми, які бажають вчитись і дійсно швидко освоюють ази музичного мистецтва».

Йдучи по життю з девізом «Головне, щоб було весело» та в силу наявності вільного часу, Валерій Валерійович також займається веб-дизайном та програмуванням, при цьому встигаючи пильним оком контролювати процес розвитку та становлення клубу «Залізничник».

Едуард Раковець, клавішник ВІА «Депутат», програмний директор ТРК «Полісся»:

«Коли у міського голови виникла ідея створити колектив, у якому би грали на музичних інструментах саме депутати або люди, які безпосередньо беруть участь у місцевому самоврядуванні, то пройти повз таку ідею я не міг. Та й не лише через співпрацю у складі управлінського корпусу, музика – це моя професія і я нею займаюсь практично все життя, я маю музично-педагогічну освіту, 17 років викладав фортепіано у Сарненському педколеджі. Зібравшись та порадившись із депутатами, що вже мали відношення до музики, були у певний час аматорами сцени та просто виявили ініціативу та захопленість до проекту, і вирішено було створити експериментальний, але цікавий за своїм складом ансамбль».

«Проблем в середині гурту абсолютно ніяких не було. Тому що, по-перше, навіть ті учасники, що не мають музичної освіти бувають досвідченими музикантами, як от Валерій Дидюк, який за фахом є лікарем, та все ж ще зі студентських років він був учасником таких колективів як «Жива вода», «Червона рута», які на той час були досить популярними, а окрім виступів на сцені це й репетиції, тяжка робота та творчість – беззаперечно, серйозна школа музичної підготовки. Звичайно, учасники гурту мають і від природи гарні музичні дані, а також досвід роботи разом та грі на сцені (Валерій Дидюк та Валерій Куліков також є учасниками гурту що носить неформатну назву «Гурт А», який пропагує лише живе та якісне звучання музичних творів). Микола Драганчук, має колосальні природні вокальні дані, ще працюючи в Костополі він мав досвіди роботи в музичному колективі. Виходячи з усього вищесказаного, можна стверджувати, що проблем у роботі чи репетиціях у нас не виникає. Сергій Євтушок, теж не відстає від своїх колег по цеху. Попри відсутність попереднього досвіду роботи у муз. колективі він має шалене бажання та надзвичайну здатність швидко навчатись, яка допомагає йому йти в ногу з усіма учасниками колективу. Наведу приклад, людська працездатність – здатна творити дива. Коли ми починали роботу у складі «Депутату» й, відповідно, проводили репетиції перед виступом, а деякі речі все ж не встигали робити чи просто видавались важчими, то Сергій Миколайович у час обідньої перерви не йшов на обід, а спускався поверхом нижче до студії радіо «Полісся», де завжди є гітара і ми разом з ним продовжували займатись і закріплювати певний матеріал, і вже на репетицію він приходить повністю підготовлений, де відшліфовуємо колективну роботу. Відповідно, нічого важкого, швидше навіть навпаки – приємно і легко. Наполеглива праця та бажання подарувати на сцені якісний продукт дали свій результат, і, як на мене, перший виступ у березні 2012 року визвав у залі абсолютний фурор, заграли ми досить непогано, навіть не зважаючи на хвилювання, яке в той час переповнювало кожного з нас, та все ж в пам’яті залишились лише позитивні враження і бажання працювати далі».

Михайло Білецький, бас-гітарист ВІА «Депутат», депутат районної ради, директор стадіону «Мрія»:

«Прихід у склад гурту, певне, не вирізняє мене нічим серед інших учасників. З дитинства я любив грати на музичних інструментах – оволодів гармошкою, трішки баяном. Потім цю практику та вміння грати вже й на гітарі я продовжував вдосконалювати, навчаючись у Житомирському педагогічному інституті, де займався у духовому оркестрі, грав на баритоні та згодом тромбоні. По завершенню навчання працював у Коростенській школі, де теж був членом шкільного ансамблю. Згодом у вирі життя й не помітив, як забув про музику - робота, побутове життя, обов’язки та брак часу зробили своє. А ось не так давно випала нагода пригадати молоді роки та давні захоплення – голови міської та районної рад запросили стати учасником новоствореного ансамблю. Звичайно, не погодитись було неможливо, бо ж це і чудова компанія, і приємні спогади ще молодих років, і робота з професіоналами, у яких можна було навчитись чогось нового та корисного для себе. Безперечно, я задоволений та вдячний своїм «колегам» за довіру та запрошення, що не може не тішити мене (посміхається – прим.авт.)».



Пригадуючи свій перший виступ у складі ВІА «Депутат», Михайло Білецький щиро усміхається, стверджуючи, що відчував на сцені саме ті емоції, що й багато років тому, - замолоду, переживаючи хвилювання та шалену ейфорію, відчуваючи себе молодим та щасливим.

ВІДЕО: У Сарнах депутати виступають у вокально-інструментальному ансамблі

«Приємно відзначити добре ставлення зі сторони до нашої роботи, коли чуєш подяки за те, що ми не побоялися ні віку, ні статусу, ні сцени та часом прискіпливих глядачів. Вдруге приємно було вийти на сцену у селі Немовичі, де жителі та гості села були приємно вражені нашим оригінальним виступом. Звичайно, робота, справи, всі зайняті та заклопотані – репетирувати важкувато, розірватись ніхто не може, але задоволення після результату словами описати важко».

Окрім того, що вільний час пан Михайло проводить у складі «Депутату», займаючись грою на гітарі, він ще й вдало освоїв гру на баяні (який, до речі, постійно стоїть у кабінеті – прим. авт.).

«Коли є гарний настрій, або наші команди здобувають перемогу у різних змаганнях, ми з друзями та учасниками збираємось у кабінеті та святкуємо перемогу з радісними піснями», - відкриває секрети директор сарненського стадіону.

Також вільний час чоловік присвячує грі у футбол, грає у команді депутатів старшого віку, які досить часто виїжджають на турніри по всій Україні і, звичайно, не повертаються без переможних кубків та медалей.

Валерій Дидюк, соло-гітарист ВІА «Депутат», лікар-педіарт Сарненської вузлової залізничної лікарні:

«З юних років я жив з музикою і продовжую нею займатись і сьогодні, не лише у складі ансамблю. Оминути такий проект людям, особливо депутатам, що займаються музикою, вокалом, грою на різних інструментах нереально. В своєму житті обравши шлях лікаря, я ніколи не уявляв його окремо від музики. Вона постійно мене чимось збагачує духовно, відкриває мої емоції, переживання, почуття. Зігратись з учасниками гурту мені було зовсім неважко, хоча, і репетицій не так багато, як би того хотілось. Вони хвилями накочуються вже напередодні певного свята, де ми плануємо виступати, та все ж навіть за кілька годин нам вдається освоїти весь запланований матеріал. Робота у складі «Депутату» - це не лише виступи чи репетиції, отримане задоволення, розслабленість та емоційний заряд – ось, що головне для людини, такої як я».

Кожен учасник гурту відрізняється не лише посадою, віком, музичним смаком чи поглядом на життя. Звичайно, вони усі не присвячують життя виключно грі на гітарі, фортепіано чи барабанах, маючи й інші захоплення. Валерій Миколайович, в свою чергу, ще й любить порибалити та здивувати свою родину смачненьким кулінарним шедевром, або вдосконалити, здавалося б, звичайний рецепт дружини цікавим смаковим доповненням.

ВІДЕО: У Сарнах депутати виступають у вокально-інструментальному ансамблі

Микола Драганчук, вокаліст ВІА «Депутат», голова Сарненської районної ради

«Найяскравіший спогад, що пробудив в мені любов до музики, та й згодом, бажання розвивати творчість у своєму житті – це подарована гітара, якій вже 33(!) роки, - ділиться Микола Миколайович. – На тринадцятиріччя сестра вручила мені такий серйозний подарунок, який я зберіг ще по сьогоднішній день - як символ, пам’ять та стимул до музики та занять вокалом. Звичайно, початки пізнання музики були самостійними, згодом я грав у шкільному ансамблі, у будинку культури на танцях (Костопільський, Березнівський райони), був солістом гуртів. Любов до музики проноситься у серці з роками, але коли людина обирає собі спеціальність, професію, обіймає певну посаду, звичайно, змінюється її статус і мусиш обирати щось одне, а, зазвичай, це робота, яка й займає більшість твого життя».

Дійсно, життєві дороги змушують обирати і приймати часом нелегкі рішення, обдумувати і чимось жертвувати. Та все ж, певне, приємно, повертатись до спогадів, минулих мелодій і знову дарувати себе захопленню юності.

«Коли міський голова Сергій Євтушок запропонував створити ансамбль серед депутатів управлінських корпусів, я, звичайно, з радістю прийняв та підтримав його пропозицію. Що з цього вийде – не нам судити, оскільки більшість колективу не є професійними музикантами за освітою, але ми вирішили репетирувати, пробувати, шукати час. Щось виходило, щось ні, але в кінцевому результаті той продукт, який отримували люди, насправді, не є досконалим, як на мене. Та все ж ми не є професійними музиками, маємо окремий вид основної діяльності, а це дозвілля та бажання донести слухачам шматочок живої музики у виконанні нетрадиційного складу».

Згадуючи пісенне минуле Миколи Драганчука, можна відзначити, що він вже й обіймаючи серйозні посади, співав на сцені Будинку культури пісню Стаса Михайлова «Холодно», яку підбирав у Костополі на студії звукозапису і зал вдячних глядачів відзначив своєрідність такого подарунку лише позитивними відгуками.

«Після перших виступів ми отримали багато відгуків різного типу, але те, що такий ансамбль, де зібралися депутати і показали, що вони вміють, унікальний – це беззаперечний факт, подібних в Україні нема. Сьогодні також отримуємо багато пропозицій та запрошень щодо виступів, це приємно, але ми намагаємось ставитись до них з розумінням і навіть з великим бажанням хотіли б реалізувати декілька проектів. Наприклад, нас вже запрошували на свято села, це приємно, безкоштовно, а головне – щиро. Люди відпочинуть, повеселяться, побачать своїх депутатів, підніметься настрій і бажання зустрічати кожен день з посмішкою та легкістю. А нам приємно відчувати радість від прийому публіки. До досконалості нам ще дуже далеко, це і ріст, і заняття, і апаратура, але головне – бажання. Приємно ще й те, що депутати сільських рад виявляють бажання стати учасником гурту, жінки теж виявляють ініціативу, мотивуючи свою участь в ансамблі браком жіночого голосу (посміхається – прим. авт.), саме таке спонтанне виникнення проекту і тішить як нас, його учасників, так і людей глядачів, слухачів».

Маючи вільну хвилинку часу на вихідних чи поза роботою, Микола Миколайович Драганчук любить проводити час у лісі. Грибник у душі - певне, так його ще можна назвати, бо дуже полюбляє збирати запашні грибочки, коли ті лише встигають вперше пробитись з-під моху:

«Коли починається грибна пора, я не можу всидіти дома. На початку червня, як тільки де-не-де з’являються перші шапочки, я одразу ж їду до лісу. Не заради кількості зібраних плодів, а, певне, мене більше тішить сам процес їх збирання – спокій та розслабленість, які можна отримати після тяжкого напруженого емоційно робочого дня».

ВІДЕО: У Сарнах депутати виступають у вокально-інструментальному ансамблі

Замість епілогу

Ми звикли бачити цих людей у діловому амплуа, вони вирішують важливі для кожного мешканця міста питання, завжди зайняті і впевнені у своїх рішеннях. Але ніхто не знає, що під костюмом з краваткою чи у папці з паперами можна знайти душу, яка вкрита ореолом музики та надій на краще, яка бажає творити і дарувати радість. Кожен чекає від депутатів дій, результатів та гучних промов, а саме ці чоловіки не побоялись вийти на сцену з… піснею! На сьомому небі від музики - саме так можна охарактеризувати емоції цих людей, які, вийшовши на сцену, дарують людям радість, забуваючи про важливі зустрічі та події, знявши відповідальне амплуа, поринувши у зовсім інший світ, підвладний щирим емоціям та непідробним почуттям.