Дебош у Рівненському міськвідділі та як ДАІшники «переїхали ногу» помічнику судді [РЕПОРТАЖ] [+Фото]

Приходжу в міськвідділ близько 19 вечора. Слідчо-оперативна група на виїзді, а в холі уже є затриманий — нетверезий молодик, якого привезли працівники Державної служби охорони. Правоохоронці розповідають, що чоловік дебоширив в кафе. Персонал закладу натиснув тривожну кнопку. Коли співробітники ВДСО намагалися його заспокоїти, він бризнув газовим балончиком в обличчя одного з мілціонерів. Працівника Державної служби охорони забрали до лікарні, а дебошира до міськвідділу.

— У нього рука була в гіпсу, — розповідає міліціонер черговому. — По дорозі сюди буянив в машині, «відгриз» гіпс і разом з мобільним телефоном викинув через вікно. Тепер каже, що ми йому руку зламали.

Буйного чоловіка направляють в кабінет карного розшуку для дачі пояснень. У нього за вухом сигарета.

— Забери сигарету! — каже оперативник.

Чоловік бере цигарку і кидає її на землю на другому поверсі біля туалету.

— Що ти твориш? Підніми!

Дебошир нахиляється, ніби за цигаркою, а тоді розганяєься і б’ється головою в дзеркало. З дзеркала посипалось скло, у чоловіка з голови потекла кров. Він падає на землю і кричить на весь відділ: «Рятуйте! Мене вбивають!». На крик вибігають міліціонери з сусідніх кабінетів, а також начальник Рівненського міського відділу Руслан Мельник. Дебошира намагаються підняти, він пручається… Зрештою, надали йому першу медичну допомогу і викликали швидку.

Медики просять ВДСО супроводжувати їх до лікарні: з таким їхати страшно.

— Ну зараз ми його завеземо до лікарні, а потім що? — запитує працівник ВДСО в чергового. — Він же з лікарні втече.
— Та хай втікає на всі чотири сторони! Його тут всі знають.
Чоловіка забирають.

— От як ти думаєш, чого ґрати у відділі не тільки на першому поверсі, а всюди? — запитує мене черговий.
— Що, вистрибують з вікон?
— Ще й як стрибають! Навіть через ґрати пробують вискочити. Взагалі з цим дзеркалом не новина. На моїх змінах уже не один раз скло «летіло».
— А на моїй пам’яті один тут чотири рази намагався на светрі повіситись. Все йому не вдавалося, — додає інший черговий.
— А я пам’ятаю, як затриманий в холі вени собі різав, — пригадує вахтер. — Розламав запальничку — і по венах…

— А куди оперативники поїхали?
— «На труп».
— А нащо аж слідчо-оперативна «на труп» (переважно їздить дільничний, — авт.)?
— Повідомлення з лікарні, що помер «суїцидник». Отруївся уайт-спіритом.
— Та який він «суїцидник», — каже інший черговий. — Переплутав зі спиртом, мабуть, та й випив. Таке часто буває.

Слідчо-оперативна група повертається з виклику завезти матеріали і одразу виїжджає знов. Їду з ними.

— Що там?
— Вікна у школі побили. Взагалі сьогодні цілий день щось. Їздимо практично не повертаючись на базу.
Приїжджаємо у школу. Побиті три вікна. Сторож бідкається — біля школи постійно «тусуються» малолітки і частенько щось стається.



— Отак от, хтось хуліганить, а державі збитки, — говорить оперативник.

Поки оформляють цю подію, уже лунає наступний виклик: підпал машини на Польовій.
— Та хто ж так сьогодні нагрішив, що стільки тих викликів? — жартують мілціонери.
На Польовій застаємо напівзгорілий автомобіль, наряд ДАІ та жителів будинку.
— Хто власник машини? — питає слідчий у ДАІшників.
— Нема власника. Взагалі люди з будинку кажуть, що вперше цю машину тут бачать.
— То може бути, що числиться десь в угоні. Угнали, а потім спалили.



Зрештою, виявилося, що автомобіль зареєстрований в іншій області.

Нарешті повертаємось «на базу».
— Що я пропустила?
— О, ти багато пропустила. Тут щойно дівчата такі бої влаштовували, — сміються міліціонери. — Але вже їх відпустили.

Із затриманих наразі лише один нетверезий молодик. Його доставив наряд «Беркута».
— За що його?
— Розпивання алкогольних напоїв. Пив у дворі будинку. Нормальний хлопець. П’яненький, правда, але загалом нормальний. Зараз складемо протокол і відпустимо.

Іншого п’яного доставляє рота патрульної служби.
— А це хто?
— Це Ростик, — відповідає РПСник.
— І що Ростик зробив?
— А Ростик з Києва повернувся. І тепер щодня він буде тут.

Виявляється, цього чоловіка знають чи не всі працівники міського відділу. Він то маму б’є, то сестру. Зрештою Ростик засинає на лавочці в холі.

На годиннику перша ночі, приїжджає начальник сектору охорони громадського порядку Діма Савчук. Він сьогодні відповідальний.

— Скоро патрульні будуть «здаватися». Раніше другої години зброю ні в кого не приймайте, — говорить черговим. — Хоча, вони знають, що коли я відповідальний, краще «не жартувати». Хто це там спить?
— «Сімейник». Хай проспиться, може, трохи протверезіє, а то вдома ще більше буянити почне, знов поїдемо.
— Ну от реально, скажіть, що з такими робити? — задає Діма риторичне питання.
— Було б дуже добре, якби наші гуманні суди давали їм виправні роботи! — відповідає черговий. — От якби «воно» кілька разів помело вулиці, бажано біля своєї роботи, щоб співробітники подивилися і пальцем потикали, то може потім задумалось би… А так, нема управи. Так само як і з БОМЖами. З ними що робити?

У розмову втручається дільничний:

— Я пропоную робити так: от іду я по своєму району. Бачу: сплять два БОМЖі. Обережно їх бужу і саджаю в автомобіль. По дорозі заїжджаю в магазин, за свої гроші купую їм нові теплі речі і щось на вечерю. Потім везу до себе додому, пропоную прийняти ванну. Поки вони миються, я готую їм вечерю. Тоді годую їх, даю перевдягнутися і... розвожу назад, де взяв. Як вам такий варіант? )))

Правоохоронці сміються, бо справді варіантів, куди їх дівати, немає.

Під ранок з кол-центру передають дивне повідомлення: ДАІшники зупинили чоловіка, він влаштував скандал і заявив про угон машини.

— То є угон чи нема? — уточняє черговий. — Який же це угон, якщо є затриманий? Ааа.. То він не по угону затриманий, у нього машину угнали? Ну хай везуть його сюди, розберемся.

ДАІшники доставляють чоловіка, він стрибає на одній нозі, п’є якісь таблетки і від нього чути сильний запах алкоголю.

— Чого він пригає? — питає черговий.
— Бо каже, що ми йому ногу переїхали, — говорить ДАІшник.
— Яку ногу? То ж був угон.
— Був угон, а тепер «ДТП з потерпілими».
— То ви на ДАІшній машині переїхали йому ногу?
— Ні, на «угнаній». Спочатку ми «угнали» в нього машину, і вже на ній «переїхали йому ногу», як він каже. Це помічник судді. Заяву хоче на нас написати.
— Ну то хай пише на здоров’я. Дай йому листка.

Чоловік у холі вимагає слідчого, щоб писати заяву йому. Йому пояснюють, що для того, щоб заяву прийняв слідчий, треба повідомлення через лінію «102».

— І що робити? — питає чоловік.
— Он телефон на стіні, набирайте «102»...

Чоловік набирає номер, кладе трубку, потім повертається до ДАІшника.

— То що мені дзвонити? — питає погрозливим тоном.
— Та дзвоніть куди хочете, мені то що.

Чоловік дзвонить, намагається проговорити повідомлення.

— Мене зупинили невідомі мені люди, які назвалися працівниками ДАІ. Потім вони завезли мене в невідоме мені місце, де сказали пройти процедуру освідчення. Потім угнали в мене машину і переїхали мені ногу... Я де працюю? Я безробітний (спочатку люди «махають» корочками, а потім уже представляються безробітними, щоб на місці роботи не дізналися про їхні нічні пригоди, — авт.).

З чергової частини лунає: «Слідчо-оперативна група, терміново зайти в чергову частину на виїзд!». Чоловік тим часом пише заяву. Списує листок з обох сторін.

— Що ви там пишете? На заяві має бути кілька слів: що сталося, — пояснює черговий.
— А я хочу, щоб прокуратурі було що читати, коли я до них звернуся.
— В прокуратурі ви все одно будете писати іншу заяву.
— Шо ви мені тут розказуєте?
— Я пояснюю вам ваші права. Ви його «освідчили»? — питає черговий в ДАІшників.
— Ні, він відмовився.
— Не правда! Я не відмовлявся! Я поїхав з вами в диспансер.
— Ну то чого ж ви там не пройшли те освідчення? Якщо «не відмовлявся»...
— Я не відмовлявся...
— То давайте поїдемо зараз і пройдете, якщо не відмовляєтесь.
— А я зараз уже не можу. Я таблетки пив, щоб нога не боліла! Мало, що там було в тих таблетках.

По дорозі в міський відділ ДАІшники возили його до лікарні, щоб зробити знімок ноги. Рентген не показав переломів, гематом теж не було. Потім чоловік взяв таблетки, ніби знеболюючі, і ковтав їх увесь час, поки був у відділку.

— Нащо групу виликали? — питає слідчий.
— Їдьте офрмляйте ДТП.
— Яку ДТП???
¬— Ну от чоловік каже, що йому ногу переїхали ДАІшники. Бери ДАІшників, «потерпілого» і оформляйте все по процедурі. І освідчіть його нарешті!

Їдемо до диспансера на «місце ДТП». Чоловіка працівники ДАІ знову заводять на освідчення.



— Ну і що тут описувати? Машини нема. Де це місце так званої ДТП? Асфальт описувати?
— Ну он, шо не бачиш, «калюжа крові»? — сміється ДАІшник, вказуючи на асфальт.
— Що за цирк? Не могли ви йому «ногу переїхати» на годину пізніше, щоб нова зміна заступила. Я б уже «здався» давно.

«Потерпілого» виводять від лікаря.
— Ну показуйте, де це було?

— А, ні. Треба двох понятих, — відповідає чоловік.
— Ось одна понята, — вказує на мене слідчий.
— Вона не може бути понятою, вона з вами з самого початку була.
— То де мені в неділю о 8 ранку шукати двох понятих?
— Шукайте...

Шукають понятих. Всі, хто проходить мимо, категорично відмовляються.

— Он машина їде, махни «палкою», тормозни, — пропонує оперативник ДАІшнику.
— Ага, зараз! Щоб мене ще той водій обматюкав? От це так завжди, люди не хочуть влазити в чужі проблеми. Хоча насправді це їхній громадянський обов’язок. А знаєте, яка проблема знайти когось на оформленні ДТП? Часом оформляємо на перехресті десь, водії сигналять, їм їхати треба. А ми шукаємо понятих.

Зрештою понятих знаходять.

— Ну показуйте тепер, де ногу переїхали? Візьміть крейду і зробіть позначки на асфальті.

Чоловік малює, де стояла машина.

— Ой, ця позначка не тут, — починає жваво витирати її ногою, на яку шкутильгав.
— Чоловіче! Що ж ви робите! — сміється ДАІшник. — То ж нога! Акуратніше, чи що...
— Так я... уже таблетки випив... і мазь... от, помогло.
— А я дивлюсь в наркодиспансері неслабо ноги лікують, — жартує оперативник.

Чоловік на свіжому повітрі стає все більш адекватніший і вже нормально спілкується з правоохоронцями. Оформивши «ДТП», повертаємось «на базу». Чергові уже дзвонили, що новій групі треба машина.

— Ну от, тільки заступили і виклик.

У відділі цікавлюся, що за новий виїзд. Відповідають, що жінка померла на кладовищі.

— Я не поїду. Я додому спати, 9 година уже.
— Відпочивай.

Не прощаємось. Бажати міліціонерам «щасливого чергування» погана прикмета.