Запровадження в Україні інституту заочного кримінального провадження відповідає практиці Європейського суду з прав людини

Зокрема, вказаними Законами України внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Кримінального процесуального кодексу України.

Нововведення у законодавстві нині активно обговорюються у суспільстві як серед простих громадян, так і фахівців-юристів. Я хочу більше зупинитись на нововведеннях у законодавстві, що стосуються напряму юристів. Для отримання коментарів з цього приводу я звернувся до спеціалістів у галузі юриспруденції Лесі Бондарчук та Олександра Демидюка.

Леся Петрівна, зокрема,поділяє думку Голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Валентина Загарії, який відзначив окремі позитивні зрушення щодо адвокатської діяльності з набуттям чинності цього Закону:

«До сьогодні у представників ради адвокатів регіону була відсутня можливість вручати посадовим особам переважної більшості підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, складений ними протокол про адміністративне правопорушення, оскільки в приміщеннях цих юридичних осіб встановлений пропускний режим, внаслідок чого представник ради адвокатів регіону не має змоги вручити винній особі протокол про адміністративне правопорушення та запропонувати цій особі підписати такий протокол.

У свою чергу, Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян” пропонується встановити, що вручення особі протоколу про адміністративне правопорушення підтверджується не тільки її розпискою, але у разі відмови від її підписання – поясненнями свідків такої відмови та вручення протоколу або відеозаписом цих фактів, а також факт відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, фіксується поясненнями свідків такої відмови або відеозаписом, а також відповідним записом в протоколі.»

Адвокат Олександр Демидюк також поділяє думку Валентина Загарії:

"Застосування заочної форми кримінального провадження є найбільш ефективним стосовно осіб, які мають фінансові можливості уникати правосуддя, переховуючись за кордоном. При цьому як приклад можна згадати справу славнозвісного «Ірпінськогоректора» Петра Мельника.

Але, разом з тим, у процесуальному законодавстві мають бути чітко регламентовані права захисника у такому процесі, що надасть безумовної гарантії ефективного захисту прав та свобод обвинуваченого та сприятиме дотриманню права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини."

Варто зазначити, що інститут заочного кримінального провадження відповідає міжнародній практиці. Подібні механізми існують в законодавстві низки європейських країн, таких як Франція, Італія, Бельгія, Швейцарія. Прийнятий Закон узгоджується і з нормами Європейського суду з прав людини.

Джерело: http://paparacio.rv.ua/uk/news/print/2065