Зокрема, вказаними Законами України внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Кримінального процесуального кодексу України.

Нововведення у законодавстві нині активно обговорюються у суспільстві як серед простих громадян, так і фахівців-юристів. Я хочу більше зупинитись на нововведеннях у законодавстві, що стосуються напряму юристів. Для отримання коментарів з цього приводу я звернувся до спеціалістів у галузі юриспруденції Лесі Бондарчук та Олександра Демидюка.

Леся Петрівна, зокрема,поділяє думку Голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Валентина Загарії, який відзначив окремі позитивні зрушення щодо адвокатської діяльності з набуттям чинності цього Закону:

«До сьогодні у представників ради адвокатів регіону була відсутня можливість вручати посадовим особам переважної більшості підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, складений ними протокол про адміністративне правопорушення, оскільки в приміщеннях цих юридичних осіб встановлений пропускний режим, внаслідок чого представник ради адвокатів регіону не має змоги вручити винній особі протокол про адміністративне правопорушення та запропонувати цій особі підписати такий протокол.

У свою чергу, Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян” пропонується встановити, що вручення особі протоколу про адміністративне правопорушення підтверджується не тільки її розпискою, але у разі відмови від її підписання – поясненнями свідків такої відмови та вручення протоколу або відеозаписом цих фактів, а також факт відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, фіксується поясненнями свідків такої відмови або відеозаписом, а також відповідним записом в протоколі.»

Адвокат Олександр Демидюк також поділяє думку Валентина Загарії:

"Застосування заочної форми кримінального провадження є найбільш ефективним стосовно осіб, які мають фінансові можливості уникати правосуддя, переховуючись за кордоном. При цьому як приклад можна згадати справу славнозвісного «Ірпінськогоректора» Петра Мельника.

Але, разом з тим, у процесуальному законодавстві мають бути чітко регламентовані права захисника у такому процесі, що надасть безумовної гарантії ефективного захисту прав та свобод обвинуваченого та сприятиме дотриманню права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини."

Варто зазначити, що інститут заочного кримінального провадження відповідає міжнародній практиці. Подібні механізми існують в законодавстві низки європейських країн, таких як Франція, Італія, Бельгія, Швейцарія. Прийнятий Закон узгоджується і з нормами Європейського суду з прав людини.

Джерело: http://paparacio.rv.ua/uk/news/print/2065