Керівник рівненського "водника" звільнився та попросив вибачення[+ЗАЯВА]

Шановні викладачі, співробітники, студенти Національного університету водного господарства та природокористування!

Я маю мрію. З цими словами, які належать видатній людині Мартіну Лютеру Кінгу, півтора року тому я приїхав до м. Рівне працювати у Національному університеті водного господарства та природокористування. З цими словами і залишаю університет 31 січня 2014 року.

Я маю мрію, і ця мрія такою ж і залишилась. Ця мрія – це сучасний європейський університет, яким стане Національний університет водного господарства та природокористування впродовж 3-5 років.


У рівненських вишах немає грошей на зарплату

Перші кроки ми разом з Вами зробили – побачили, що потрібні зміни, що треба оновлюватися, рухатися, давати дорогу молоді – за якою майбутнє і країни, і університету.

Я намагався довести, що в керівництво ідуть працювати, а не отримувати премії, доплати, бонуси, «відкати», земельні ділянки, квартири, створювати сімейні бізнеси тощо.

І вже тому, хто прийде працювати керівником після мене, буде важко зробити по-іншому.

Я старався підтягнути в керівництво нових людей, відкрити нові особистості, надати їм можливості розкрити свої таланти. На жаль, здебільшого мені це не вдалося. І вважаю, що і вчора, і сьогодні основна біда і проблема університету – це «стара колода карт», в якій давно вже немає «королів» і «тузів», а є максимум «дами», «валети» і «десятки», та ще і не козирні. І ця вже заяложена колода «тасується» десятки років, не пропускаючи вперед більш талановитих, перспективних, відкритих, розумних, беззахисних, бо молодь не може бити в спину, створювати коаліції, плести інтриги. А те, які пакості можуть робити ці «дами» та «валети», я відчув на собі, бо 1,5 роки роботи в університеті – це без перебільшення 1,5 роки на передовій, де рік можна рахувати за 2, а то і за три.



Миколу Сороку призначили ректором НУВГП

Але я переконаний, що майбутнє не за цією «колодою карт», а майбутнє за молодими, перспективними викладачами, яких в університеті не один десяток, які хочуть працювати на його майбутнє, незважаючи на всі сьогоднішні труднощі.

Не буду оцінювати, що зроблено, а що не зроблено. Краще зробите це Ви. Повністю усвідомлюю, що більше не зроблено, ніж це можна було б зробити, якщо б ці півтора року працювала одна команда. Але, на жаль, назвати людей, які були в керівництві, командою – язик не повертається.

Я нічого з собою з університету не забираю, навпаки, радію тому, що десь моїми зусиллями щось зроблено і буде слугувати на користь викладачам, співробітникам та студентам.

В межах можливого (в січні 2013 року не вистачало на фінансування 10 млн. грн., тоді як вже в грудні – 2 млн. грн.) виконано фінансування витратної частини бюджету університету.

За 2013 рік стипендії виплачені повністю, вчора, 20 січня 2014 року, Державним казначейством виплачені залишки заробітної плати за грудень та друга частина оздоровчих виплат (перша половина виплачена в листопаді). В цей же день зареєстровані фінансові зобов’язання університету за січень 2014 року, виплата січневої заробітної плати буде здійснена в найближчі дні.

Ще раз прошу вибачення за затримку виплати заробітної плати.

Я не кидаю незавершену роботу. Університет за більшістю вимог підготовлено до акредитації в цілому, акредитації окремих спеціальностей, ліцензування нових спеціальностей. Практично всі ліцензійні справи підготовлені та передані до Міністерства освіти і науки України, акредитаційні – всі відпрацьовані та готові для підписання. Залишилося за малим – зрозуміти деяким керівникам, викладачам, що вони це роблять не для мене, а для себе, для університету на найближчі десять років.

Рішення про своє звільнення за власним бажанням приймав особисто без будь-якого тиску ще в грудні 2013 року.

Даю можливість тим критикам, які весь час стояли за моєю спиною, не працювали, займали по декілька посад та кабінетів, себе реалізувати за нових обставин та при нових можливостях.

Час і люди нададуть і мені, і їм оцінку.

За період своєї роботи у Національному університеті водного господарства та природокористування я багато чому навчився, зустрів багато чудових, прекрасних людей, з якими товариські взаємовідносини, сподіваюсь, збережуться і в подальшому.

Хочу вибачитися перед тими, кого випадково чи невипадково образив, не приділив достатньої уваги.

Хочу всім побажати зберегти те, що корисне зроблено, а й зробити ще краще. Миру, добра, взаєморозуміння.