Молоді імена Рівного: КВНщик Іван Зань

— Ким мріяв стати в дитинстві і коли зрозумів, що твоє покликання КВН?
— Хотів стати лікарем, щоб рятувати людські життя за допомогою медицини, а вийшло так, що рятую їх сміхом. У школі я й думати не міг, що колись гратиму в КВН, буду капітаном команди. Сидів на задній парті, вчився на трійки... Проте стабільно. З КВНом познайомився, коли вчився в університеті на другому курсі.

— Як КВН допоміг тобі в житті?
— КВН подарував мені радість. Це моє все. З того часу, як я вперше вийшов на сцену, я вже не уявляю свого життя без нього. Іноді сумую за сценою і глядачами, бо вони дають мені енергію. Завдяки цій грі я познайомився з дружиною. Колись ми грали в одній команді. А ще КВН виручав мене впродовж навчання. Викладачі багато чого вибачали, бо знали, що я захищаю честь закладу. Були випадки, коли для того, аби здати екзамен, я розповідав жарти.



— Як ставляться до твого захоплення рідні?
— Підтримують. Ходять на ігри та вболівають, кажуть які жарти були вдалими, а які недопрацьовані. Чесно кажучи, саме на них я в першу чергу перевіряю ці жарти. От тільки дружина ревнує мене до КВН. Та це й не дивно, я частенько буваю в роз’їздах, багато часу проводжу з друзями, вигадуючи нові номери.

— У житті команда така ж дружна, як на сцені?
— КВНщики дуже веселі, привітні та дружелюбні люди. Я спілкуюсь з учасниками різних команд з усієї України. Ми їздимо один до одного в гості і раз на рік збираємось у Затоці на гру та відпочинок.



— Наскільки важко бути КВНщиком і що потрібно, щоб ним стати?
— Насправді це надзвичайно важка праця. Треба мати велику уяву, вміння писати жарти, акторські навички, знадобляться і вокальні дані. Ми пишемо номери та конкурси самі. Інколи два дні можемо сидіти, так нічого й не придумавши, а потім раз, муза прийшла — одразу два чи три написали. Щоб стати КВНщиком, навіть не обов’язково вміти писати жарти, треба просто бути веселою та смішною людиною. Та перед тим, як пов’язати своє життя з КВНом, треба добре подумати, адже сюди легко потрапити і неможливо покинути.



— Чим заробляєте на життя?
— Сама по собі гра не приносить прибутку, є лише призовий фонд фіналу, але до нього ще треба дійти. Сьогодні багато хто запрошує на весілля та дні народження, гостей розважати.

— Яка гра тобі найбільше запам'яталась? За яку похвалили?
— Звичайно, запам'яталась гра в Сочі. Потрапити туди — велика винагорода для кожного КВНщика. Саме тоді ми вийшли в Першу Українську лігу. А найбільшою похвалою було для мене визнання найкращим капітаном команди асоціацій КВН України.



— А яким був твій перший вихід на сцену?
— До цих пір пам'ятаю, як у мене трусились коліна та калатало серце. Я тоді заікався і боявся не забути слова. Через цей страх проходять усі. Насправді, я ще й досі хвилююсь перед виходом на сцену.



— КВНщики сваряться?
— Навіть якщо й так, то це все в процесі плідної праці. Та як би там не було, але жодного разу я не був свідком якихось бійок. Навпаки, коли збираються друзі з усієї України, то навіть будучи без грошей, ти можеш бути впевненим, що тебе нагодують, дадуть де переночувати, ще й хороший жарт розкажуть.

— Які плани на майбутнє?
— Маю мрію досягти більшого, стати відомим, взяти участь у якомусь гумористичному шоу на телебаченні, або ж створити власне.



— Твій секрет успіху?
— Завжди рухатись вперед, не озираючись назад!

Досьє:
Народився: 13 жовтня 1985 року в Біломорську, Росія
Освіта: Рівненський державний гуманітарний університет, менеджмент
Сімейний стан: одружений

Спілкувалася Анна ТИХОНЮК.