Наймолодший мотогонщик України – з Рівненщини

Любов до мотоциклетного спорту Назарові прищепив батько, який, власне, і став його тренером. У юності він також брав участь у перегонах. Був учасником чемпіонату України в Києві, де впав з мотоцикла і вибив коліно. Так що зі спортом довелося розпрощатися.

Коли Назарові виповнилося два роки, батько придбав йому перший мотоцикл. Дитячий, малопотужний, який, тим не менш, для малюка видався доволі солідною машиною.



– Його ми назвали бензопилкою, – каже Назар Парніцький, – бо він так само заводився і торохкотів. Вчився на ньому їздити у радивилівському парку. Там вперше і через руля перелетів. Батько з дядьком, які вчили мене їздити, підбігли, заспокоюють, а я плачу. Тоді тато каже: «Мабуть, пора припиняти їзду». Я це почув і перестав ревіти. І поїхав…


Рівненський поет Андрій Пермяков: "Залишаймося чарівнянами, не ставаймо рівнюками!"

За два роки батьки придбали мотоцикл підвищеної прохідності КТМ-50 за півтори тисячі доларів. Саме на ньому Назар взяв участь у перших гонках серед дітей 5-9 років по пересічній місцевості. «І тут без пригод не обійшлося», – зазначає Петро Парніцький. Бо судді не хотіли ставити Назара у заявку. Причина: йому на той день ще не виповнилося п’яти років. Довелося писати низку заяв, що батьки беруть усю відповідальність за учасника. Назара таки допустили на старт. Тоді він на подіум не піднявся, зате набрався певного досвіду. А далі змагання пішли одне за одним. Торік, приміром, за один сезон взяв участь у двадцяти п’яти турнірах, у тому числі й в етапах Кубка України серед дітей, в першості України, міжобласних змаганнях. З’явилися медалі, зокрема, за перемоги на кубкових етапах. У першості України завоював третє місце.




Вкладають десятки тисяч гривень у спорт

– Головні мої суперники – це Назар Пеняга та Максим Києнко, – каже Назар. – Вони на два роки за мене старші, мають більше досвіду. Але то нічого. Я переміг у Чернівцях. Пішов дощ, землю розквасило, в Назара Пеняги навіть мотоцикл вибухнув, так перегрівся. І у моєму мотоциклі майже вся рідина в радіаторі википіла. Але все-таки я фінішував першим, обігнавши суперника майже на півкола.

– По одній-дві години приділяємо спортивним заняттям. Особливо навантаження для мотогонщика припадає на ноги, – каже тренер юного спортсмена, – тому й враховуємо це. Присідання по 500-600 разів для Максима стало уже нормою. У Радивилові ми єдині прихильники цього спорту, на мотоциклетні практикуми виїжджаємо у Броди, Червоноград, Львів, Рівне. За рік ціна десятків тренувань та виїздів становить десь до тридцяти тисяч гривень. Останнім часом нам посприяло декілька спонсорів. На цей рік ми вже придбали ліцензію і сподіваємося, що зможемо потрапити на всі етапи гонок. Водночас дуже хочеться, щоб у майбутньому Назар став професійним мотогонщиком. Віктор, його п’ятирічний брат, також має мотоцикл і тренується.

Інвалід з Рівненщини піднімається з ліжка за допомогою саморобного крану

Назар Парніцький добре навчається, особливо полюбляє математику, є фізоргом для своїх однолітків. Словом, заняття мотоспортом не стоїть на заваді навчанню. Вдома у Назара є спеціально відведене місце, де зберігаються його спортивні нагороди. Таких уже понад два десятки. Побажаймо, аби було ще більше.

Газета
Вісник+К