Перша фірма у Рівному, що запропонувала доступ до інтернету

Звісно, пізніше їхніми клієнтами стали і власники персональних комп'ютерів. Однак, починали вони 18 років тому саме з надання можливості великим підприємствам користуватися електронною поштою та брати участь в електронних біржах.

Ініціатором створення та директором такої першої фірми став Юрій ДЯЧЕНКО. У минулому... спортсмен та тренер з легкої атлетики. Як це відбувалося — у розмові з ним.

— На початку 1992 року я працював комерційним директором газети “Рівне”. Якось до мене завітав Олег Грінчук, він тоді працював у філії “Економ Банку”. Він і озвучив ідею зайнятися розвитком інтернет-мережі у Рівному, — починає свою розповідь Юрій Петрович.

І вже за кілька місяців вони зареєстрували фірму, яку назвали “ВолиньТЕКОМ/+”.

— У серпні 1992 року ми мали перших абонентів. Ми працювали як (тоді це так називалося) вузол електронної пошти relcom (реальні комунікації).

Зрозуміло, що Інтернет був рідкістю на той час. Але Юрій Дяченко запевняв своїх клієнтів: прийде той час, коли там можна буде знайти все.

— Я навіть жартував, що інтернет незабаром і в туалетах буде, — з посмішкою згадує він.

1992-й рік... Тоді навіть телефони не у всіх були. Прийняти факс взагалі було проблемою. Особливо часто їх отримували з Росії.

— Ми своїм клієнтам пропонували проводити такий тест: приносили модем, налаштовували з'єднання з інтернетом. І передавали інформацію, наприклад, в Росію. Через 15 хвилин вони вже отримували відповідь. Чесно кажучи, на початках у клієнтів був легкий шок від розуміння, наскільки можна швидко працювати, — пригадує Юрій Дяченко.

Пан Юрій зізнається, що чим більше було здивування клієнта — тим вищу ставили ціну :)

— Але у нас був простий принцип: 10 відсотків вартості ми знімали зі студентів, школярів, артистів, письменників, які логічно не мали коштів. Тобто заробляли ми виключно на комерційних структурах, — розповідає Юрій Дяченко.

Конкуренції на той час, зрозуміло, що не було.

— Так, ніші були практично не заповнені. Нам доводилось все робити самим: возити техніку, придумувати відповідну рекламу, їздити на навчання до великих інтернет-компаній у Москві тощо.
Серед перших клієнтів “ВолиньТЕКОМ/+” стали підприємство “Івент”, “Рівнеазот”, газета “Рівне вечірнє”, “Рівнеенерго” і навіть... Рівненська мерія (нині — Рівненський міськвиконком).

На кінець 1992 року “ВолиньТЕКОМ/+” мала більше 10 реальних абонентів.

— Були, звісно, і ще зареєстровані електронні адреси, але це робилось у промо-цілях, — ділиться пан Юрій.

При заснуванні фірми все-таки найбільшою проблемою стала техніка.

— Уявіть, зараз ноутбук середньої потужності коштує приблизно 3500 гривень. То на той час комп'ютер коштував близько трьох з половиною тисяч доларів (!). Більше того, нам власними силами доводилось їх привозити з-за кордону. Але попри все, і ми, і наші клієнти — успішні підприємства — розуміли: без Інтернету далі — ніяк.



На той час основною роботою фірми були електронна пошта та електронні біржі. Швидкість трафіку була всього-на-всього 14,4 кілобіт. Розміщувався колектив “ВолиньТЕКОМ/+” на вулиці Міцкевича (шоста телефонна станція). Там знімали кімнатку розміром всього 9 кв.м Спочатку було три перших інтернет-лінії, потім — п’ять.

— Ми користувалися такою телефонною системою, яка називалася “Іскра”. Платили фіксовану абонентську плату, незалежно від того, куди дзвонили. Нам це було вигідно. Потім, коли “Укртелеком” зрозумів, що хтось на цьому заробляє, — зробили все, щоб поставити “Іскру” у невигідне становище, - продовжує свою розповідь Юрій Дяченко. — Тоді ми вже зрозуміли, що треба класти виділені лінії. На той час користувалися міддю (це зараз опто-волокно). Частину інтернет-потоку ми брали у російської компанії “RealCom”, частину у київського провайдера. Таким чином, закордонний трафік ми брали у Москві, бо він був дешевший. А внутрішній — у нас.

Фірма “ВолиньТЕКОМ/+” проіснувала до 1997 року. Через деякий час після заснування вони об’єдналися з британцями. А потім взагалі відійшли від справ.

Сам же Юрій Дяченко, в минулому — тренер з легкої атлетики (закінчив Львівський інститут фізичної культури), зайнявся культурними проектами. Зокрема, успішно співпрацює з творчим об’єднанням “Вишневий пиріг”.

І знову працює як організатор.

— Такий вже, мабуть, я є, — з посмішкою каже він. — Мене в дитинстві часто карали за те, що я організатор, підбурювач. Вмів “підняти” цілу шкільну ватагу! Так і по всьому житті. Так було з “ВолиньТЕКОМ/+” (я ж не був асом в комп’ютерах, я вмів організувати процес), так і з “Вишневим пирогом”.

Юрій Дяченко був одружений тричі. Має трійко дітей. Наймолодшій доньці — 13 років. І вже більше 30 років Юрій Петрович мешкає у Рівному, хоча й народився на Сумщині.

— Живу у найзеленішому та найкращому місті країни, — констатує він.


Проект “Перші в Рівному” про наших земляків, котрі були першопрохідцями у різноманітних сферах життя – бізнесі, культурі, громадській чи професійній діяльності, політиці, особистих захопленнях. Про тих, хто не злякавшись труднощів, долаючи перешкоди - йшов до мети.

Рівненщина має знати про своїх ПЕРШИХ більше!