Волинські четвертокласники просять Путіна припинити війну

На аркушиках з учнівських зошитів 10–річні учні Підгайцівської середньої школи Луцького району виклали свої думки з приводу війни в Україні. Їхня вчителька Галина Міщук каже, що ідея звернутися до російського президента з проханням припинити агресію виникла спонтанно.

Навіть учні молодших класів нині дуже переймаються ситуацією у східних областях, ставлять багато запитань з цього приводу, бояться, що в Україні гинуть люди. Пише сайт www.volyn.com.ua

Рівняни відправили на схід чергову партію продуктів та ліків

— У пришкільному таборі намагаємося зробити все, щоб дітям було весело і цікаво. Але в негоду, коли гратися на вулиці було ніяк, ми читали казку, в якій ішлося про боротьбу злих сил із добром. І мої учні самі почали розмову про теперішні події, про своє бачення всього, що відбувається. Психологи кажуть: якщо вилити на папері свої страхи, то на душі стане спокійніше. Тому я й запропонувала дітям написати, що б вони хотіли сказати Володимиру Путіну. У цих листах нема образливих слів, злості, ненависті. Діти просять миру і спокою, — розповідала Галина Петрівна.

«Добрий день, дядя Вова, я вас дуже сильно прошу, щоб ваші люди не вбивали наших людей. Скільки молодих людей пішло на Майдан не щоб загинути, а щоб довести, що наша країна не гірша за вашу. І того тих людей вважають Героями України. Цих людей шанують та поважають, і недарма їх називають «Небесна сотня»… Я не хочу, щоб повторилася війна. Хочу, щоб не вмирали люди і малі діти не були без батьків, щоб наша країна, наші люди знову жили, як колись… Слава Україні!» — так закінчила свого листа розсудлива й миролюбна дівчинка Настя.

«Дядя Вова, чи ви геть вже не здорові? Вбиваєте невинних людей… Вам їх не шкода, ні? Ви що, безсердечні? Благаємо, дядя Вова, не вбивайте, а приїжджайте до нас з миром», — попросили Зоряна і Ліза.

Рівненські перевізники придбали для військових автобуси

«…Я вас прошу, не воюйте. Сім’ї залишаються без тата, і діти стають напівсиротами. Мені боязно вийти на вулицю, тому що я думаю, що зараз будуть стріляти. Ми молимося за Україну, щоб у ній не було війни. Ви забрали Крим, ну й радійте. Не забирайте Схід, не воюйте, я вас молю. Слава Україні!» — одностайна з подружками четвертокласниця Іринка.

Зрештою, усі діти в один голос відстоюють мирне майбутнє для себе і для всієї України. Їхня вчителька попросила не вказувати прізвища маленьких «миротворців», адже принесла листи без відома батьків своїх вихованців.

Як би ми не намагалися вберегти дітвору від сумних реалій нашого життя, від страшних репортажів зі Сходу України в теленовинах, від похоронних процесій, коли прощаємося із загиблими, від постійних розмов про те, що чекає нашу країну завтра, — зробити це неможливо.

Мусимо знаходити переконливі й мудрі слова, щоб усе пояснити, підтримати, захистити синів і донечок від страху, зневіри, відчаю. Радіючи, що росте гідне покоління юних патріотів України, ми зобов’язані подбати, щоб відновити мир і спокій у душах, у стосунках між людьми, у державі. На те ми і дорослі.