Школа універсального журналіста у Рівному: історія успіху і новий набір! [Фото+Відео]

Отже, ШУЖ стала одним із прикладів історій успіху вітчизняних видавничих компаній, які Україна презентувала світу. Пропонуємо текст статті про Школу універсального журналіста, опублікованої на "Редакторському порталу" (із скороченнями).

Записатись на ШУЖ можна за телефоном (050) 339 39 85 або написавши на електронну адресу vg2001@ukr.net

«Школу універсального журналіста» рівненський видавничий дім «ОГО» запровадив 2006-го року – шукали кадри для оновленої редакції. Відтоді відбулося 25 шкіл у різних форматах, а школа налічує близько 400 випускників, які працюють практично в усіх редакціях Рівного, частина – здобуває фах журналіста в університетах, а дехто вже і сам викладає журналістику. З більшістю випускників редакція досі підтримує контакт.

Про проект «Школа універсального журналіста» «Редакторському порталу» розповідає його керівник та головний редактор видавничого дому «ОГО» Віталій Голубєв.

Школа універсального журналіста: що дає таке навчання? [ОПИТУВАННЯ]



Етап перший: пошук кадрів
У 2006-му ВД «Ого» видавав три громадсько-політичні газети – це власне тижневик «Ого», «Рівненську газету» та «Провінційну газету». Над виданнями працювали окремі редакції, які хоч і належали до одного видавничого дому, але існували достатньо автономно. В 2005-му ми розпочали реформу з об’єднання. Тоді ж з’ясувалося, що не всі журналісти готові до скоординованої праці під єдиним керівництвом – в процесі притирки частина людей відпала. Але тоді ринок був перегрітий, кадрова проблема стояла гостро. Виникла ідея: вчити самим, готувати кадри під свої вимоги.

Починали не з нуля. В 2002 – 2003 роках тодішній редактор «Ого» Василь Туз, який потім працював у Києві в «Галицьких контрактах», проводив на базі газети «Школу молодого журналіста». Це був довготерміновий проект, розрахований майже на рік – набиралася група старшокласників, яка займалася двічі на тиждень.

Також треба сказати, що аналогічні школи були і в наших колег з інших регіонів: у рамках обмінних проектів мені випало відвідати школу, яку організували «Донецкие новости», пізнавальним був і досвід тернопільської редакції 20minut.ua (RIA). Проте що стосується методики викладання, то важливим для нас був досвід співпраці з медіаконсультантом Михайлом Вейсбергом під час перезапуску газети «Ого» (2004 – 2005). Тоді на консультаційних сесіях ми напрацьовували багато пам’яток для журналістів – як писати, про що писати, як це оформлювати. Причому прописували для людей навіть азбучні речі, щоб максимально регламентувати редакційний процес. Ці напрацювання стали першими методичними матеріалами для нашої школи.

Перший набір в «Школу молодого журналіста» оголосили у червні 2006-го. Тоді шкіл було дві – одна на базі газетної редакції, друга – на базі нашого телеканалу «Рівне 1». Заняття відбувалися паралельно, і навіть був один слухач, який вдень ходив на телевізійну школу, а увечері – на газетну.

У 2006-му ми набрали групу 12 чоловік. Навчальний процес складався з 10 двогодинних лекцій (20 академічних годин). В оголошенні вказувалося, що найкращі випускники після випробувального терміну матимуть перспективу працевлаштування в редакції. Відповідно ми й орієнтувалися на випускників вузів або студентів старших курсів.

В основі шкільних занять лежали правила написання новин, робота з джерелами інформації, техніка інтерв’ю, стандарти новинної журналістики, основи медіаправа, літературне редагування текстів. Тематику визначили з власного досвіду участі в Школах молодих журналістів та редакторів IREX, U-Media та інших. Викладали працівники редакції – журналісти, юрист, літредактор. Майстер-клас з медіабізнесу «Як створювати незалежні медіа» читав Віктор Данилов, засновник ВД «Ого». Він і зараз є постійним та бажаним гостем на наших заняттях.



«Наш слухач»
Як такого конкурсу на «Школу молодого журналіста» не було, відмовляли хіба що випадковим людям, які прийшли у пошуках легкого хліба. Припустімо, якомусь хлопцеві, що працював на будівництві, мама могла сказати: «А тут ще у журналісти набирають – піди...»

Від перших шкіл вимальовувався портрет нашого типового слухача. Точніше, слухачки: у типовій групі 80% учнів жіночої статі.
Це дівчина. Вік 20 – 22 роки, студентка старших курсів. Як правило, гуманітарних факультетів. У школі була відмінницею, брала участь в учнівському самоврядуванні, шкільних олімпіадах, Малій академії наук і конкурсах української мови імені Петра Яцика. У своєму вузі вона, з високою імовірністю, є головою студради факультету або старостою групи. Максимально розширює свої контакти за рахунок програм стажування, волонтерства, розуміючи, що потім це працюватиме на неї. Вірші – або пише, або писала, та серйозно до цього не ставиться («для себе»). Не виключено, що також бере участь у конкурсах краси – не для того, щоб продовжити кар’єру в модельному бізнесі, а щоб задовольнити певні амбіції. Хоча про зовнішність воліє не говорити — прагне, аби цінували за розум.





Перша школа закінчилася тим, що 5 випускників було запрошено на стажування в редакцію. Враховуючи, що група була 12 осіб, то це ледь не кожен другий. З 5-ти відібраних, четверо працюють у нашому холдингу і нині.

Наші курси закінчувалися тестом, в якому були питання на загальну ерудованість. Все-таки якщо людина хоче працювати журналістом у регіональному виданні, то мусить принаймні знати елементарні речі – приміром, скільки районів є у Рівненській області. Плюс оцінювали, як людина володіє словом і зважали на психологічний фактор: наскільки людина може працювати в редакційній команді.

Потім від тестів відмовились – коли необхідність відбору працівників, за результатами навчання, втратила актуальність. Та й портрет учня викристалізувався чіткіше вже від стадії співбесіди.

Друга школа: «хай буде»
Провівши першу школу і знайшовши людей для редакції, ми могли б на тому згорнути проект – завдання виконано. Але до нас стали звертатися знайомі наших випускників та колег з питанням, як пройти у нас навчання. Оскільки був запит, то ми вирішили продовжувати проект, розмірковуючи так: школа не вимагає дотацій, ще й приносить невелику копійку – хай буде.

Проте формат зазнав змін. По-перше, порадившись, ми відмовилися від двох шкіл – телевізійної та газетної, а запровадили єдину «Школу універсального журналіста». Це знімало момент внутрішньої конкуренції, до того ж орієнтація на мультимедійні платформи вже тоді увійшла в тренд.

Вирішили проводити заняття на базі телеканалу – з маркетингових міркувань. До того ж змінилася орієнтація в цільовій: якщо раніше ми шукали кадри й орієнтувалися на випускників вузів та старшокурсників, то тепер розширили свою цільову аудиторію і на старшокласників.
Прийшла криза, і ми подумали: приваблювати перспективою працевлаштування вже не вийде, а ось до університетів діти вступатимуть завжди. Відтак, посилимо акцент на профорієнтацію. Спрацювало: тепер у кожній групі до половини учнів – 10-11-класники, а ще половина – студенти та випускники університетів. Відповідно, вікові рамки учасників перших шкіл – це десь 22-27 років, а нині — від 15 до 25.



Наприкінці «другої школи» ми взяли на стажування одну людину. Оскільки у нас на той момент вакансій не було, то, пройшовши у нас практику, людина знайшла роботу в іншій редакції. Але мені важливо, що вона лишилася в журналістиці. Нині випускники ШУЖ працюють практично в кожній редакції Рівного.

Третій етап: розширення форматів
Від 2008-го року школа набула тої форми, в якій існує дотепер:
а) випускників не беремо в штат редакції – після кризи ми не розширювали штат і найближчим часом не плануємо, проте є можливість бути позаштатним дописувачем;
б) збільшено кількість навчальних форматів – зараз ми пропонуємо і дводенні школи суто для старшокласників на базі Острозької академії, й аналогічні виїзні школи в районах Рівненської області;
в) з часом дещо змінилась змістова структура курсу: слово «універсального» в назві школи тепер означає не лише придатність отриманих знань до роботи на різних платформах (ТБ, газета, радіо, інтернет), а й посилення акценту на комунікації як такій. Тобто чимало навичок, як кажуть самі випускники, вони потім застосовують у міжособистісному спілкуванні, а не обов’язково в професійному. Атмосфера на заняттях з часом стала більш довірчою, менш формальною. Поменшало регламентуючих «роздаток», побільшало інтерактиву. Менше стало стилістики і медіаправа, більше – психології та риторики. Після відвідання аналогічних шкіл журналістики в Німеччини (2009 рік) я став залучати до проведення тренінгів і колишніх випускників;
г) обов’язковий елемент занять — телепроби у студії нашого телеканалу. Це емоційний «пік» 10-денної школи.



У Рівному учні "Школи універсального журналіста" пробують себе в ролі телеведучих

Проект є прибутковим, але в загальній структурі доходів це незначний відсоток. Для видавничого дому це насамперед просування бренду, причому в молодій активній аудиторії інтернет-користувачів. Також випускники Школи пишуть нам блоги. Окремі статті в блогах мають більшу відвідуваність, ніж деякі матеріали штатних журналістів.

Не всі жінки - повії: блог Іванни Пристайович

На рік проходить 3 – 4 школи в базовому 10-денному форматі: два робочих тижні з понеділка по п’ятницю з 18 до 20 години. Алгоритм прийому ми спростили: колись потрібно було скачувати заявку з сайту, зараз достатньо просто зателефонувати мені на мобільний чи написати на мейл – ми домовляємось про співбесіду, і після 10-15 хвилин спілкування приймаємо (чи не приймаємо) рішення про прийом. Більшість же потенційних учнів просто пише мені «ВКонтакте».



Торік ми запровадили ще один формат: 2-денна школа («вихідного дня»), розрахована суто на учнів. Логіка така: діти, які збираються вступати на журналістику, можуть пройти в нас короткотермінове навчання, попрактикуватися (на волонтерській основі) в молодіжних рубриках наших ЗМІ, перевірити, наскільки ця професія їм підходить. До того ж в Острозькій академії запроваджено спеціальність «журналістика», де я викладаю на першому курсі. Щоб рекламувати новий напрямок освіти, ми проводимо наші курси в Острозі як тристоронній проект – ВД «Ого» та Острозької академії за моральної підтримки обласного Управління освіти. На такі курси приїжджають учні практично з усіх сусідніх областей, були навіть цілі делегації з Херсонщини та Донбасу. Програма приблизно та сама, що на базовому курсі, але без телепроб і майстер-класів — суто основи журналістики. Наприкінці дводенного курсу –  профорієнтаційна зустріч із керівництвом академії.

На Рівненщині Школа універсального журналіста зібрала учнів із 5 областей

За матеріалами шкіл ми видали навчальний посібник «Школа універсального журналіста».

Якщо говорити про головні підсумки роботи школи, то я би навіть говорив не про її прибутковість, і навіть не про те, що на певному етапі вона допомогла нам вирішити кадрові питання, а про те, що таким чином навколо «Ого» ми сформували середовище, яке є лояльним до наших інформаційних продуктів – телеканалу, сайту, газет. Сьогодні я сміливо кажу потенційним учням: хочете дізнатись про нас більше, перевірити мої слова – будь ласка, введіть у пошуковику «Школа універсального журналіста». Практично все, що пишуть про нас в інтернеті – правда.

Повний текст статті - на "Редакторському порталі".

Щоб записатись до Школи універсального журналіста та отримати детальнішу інформацію - пишіть на vg2001@ukr.net або телефонуйте (050) 339 39 85.