Рівненські лікарі хочуть, щоб скасували статтю Конституції про безкоштовну медицину

Адже коштів, виділених державою, не вистачає навіть на спирт і вату, а лікарні виживають суто за рахунок щедрості пацієнтів. Принаймні, в цьому запевняли лікарі, які у вівторок були учасниками "круглого столу", під час якого обговорювали, як подолати корупцію в медицині Рівненщини. До найбільш корумпованого явища віднесли благодійні внески — це питання обговорювали майже дві години, намагаючись з'ясувати, як зробити так, щоб вони були справді добровільними, а їх витрачання — прозорим.

Ситуація на ринку праці Рівненщини

Михайло Стицишин, начальник міського управління охорони здоров'я:

— Ця 49-та стаття заганяє нас у ножиці, вона перекреслює все! Треба вже говорити не про благодійність, а про існування медицини, як такої. Щоб медицина працювала якісно, держава має виділяти на неї не менше 5 відсотків від суми внутрішнього валового продукту, а ми останні десять років маємо на рівні 3%. З нами уже не хочуть працювати фармацевтичні компанії. Кошти йдуть через казначейство 3-4 місяці, а за цей час долар виріс і препарат вже подорожчав — ми зі своєю кількамісячною післяплатою за медикаменти їм невигідні. У Рівному 100 тисяч жителів є пільговиками різних категорій, у місяць кожному із них треба медикаментів щонайменше на 100 гривень тільки для профілактичних цілей, а ургентна допомога — набагато дорожча, от і порахуйте. Безкоштовна медицина з копійчаним фінансуванням — це святотатство. Українські лікарі поставлені в такі умови, що треба і лікарню на плаву тримати, і хворим допомагати. Людям потрібна альтернатива, і це якраз є лікарняна каса або страхова медицина. У Польщі також немає страхової медицини, але є каса хворих. А благодійні фонди — тимчасовий вихід, щоб медзаклад міг хоч якось вижити, бо якщо для лікування потрібні якісь медикаменти, вони їх одразу купують і передають нам. У місті діє фонд "Допомога і підтримка", за рік він залучає десь 7 мільйонів і майже все віддає лікувальним закладам, собі залишає не більше 10%. Благодійний внесок — не хабар, бо пацієнт має квитанцію про надання благодійної допомоги. Хабар, це коли десь у куточку і без квитанції передали гроші лікарю.

Тетяна Друзюк, керівник місцевого благодійного фонду "Допомога і підтримка":

— Із залучених нами благодійних коштів 78% іде на закупівлю медикаментів та медичного обладнання. За 8 місяців з початку 2014 року до нашої благодійної організації надійшло 487 листів з проханням надати благодійну допомогу та 8,7 мільйона гривень внесків. З них на закупівлю медтоварів пішло 5 млн. та 450 тис., ще понад півтора мільйони витратили на різні господарчі товари для забезпечення першочергових потреб медзакладів: бензин, харчування хворих, фарби, м'які меблі, лампочки, матраси, ковдри, подушки. Витрати власне на утримання фонду становлять менше 10 відсотків від суми. У нас троє працівників, але не треба думати, що гроші йдуть тільки на зарплати — всі видатки законні.

Віктор Ольховик, депутат обласної ради, голова постійної комісії облради з питань соціальної політики:

— Якщо державна медична установа бере за свої послуги гроші, то це вже називається бізнес, і "благодійні внески" на цьому закінчуються. Дайте лікарю 0,25 ставки і кабінет, а решту він сам собі заробить! Та варто лише подивитися, на яких машинах їздять головні лікарі та завідувачі відділень, де вони відпочивають і в яких будинках живуть — от і все. Кого вони збираються дурити? Треба створити фонди, які будуть повністю контролювати­ як надходження цих грошей, так і їх використання. Повсюди у лікарнях треба встановлювати банківські термінали, щоб люди ці внески платили тільки добровільно і тільки через них. Благодійний внесок може бути 20-50 копійок, а не 200-1000 гривень. Якщо ж є конкретна оплата за медичні послуги, то нехай тоді ці гроші в казначейство ідуть — іншого шляху немає.

Рівненська родина взяла участь у міжнародному обміні дружинами

Григорій Максим'як, головний лікар обласного онкологічного диспансеру:

— Я вже 33 роки є головним лікарем і маю право на свою думку. Я їжджу на "Хюндаї" і відпочиваю в Шаяні, а не на Багамах! Найкраща медицина у Швеції — половина країни на ліжках, а інша половина її лікує. Але навіть найбагатша країна світу не може повністю забезпечити медицину. Онкодиспансер не отримував цього року на хіміотерапію ні копійки, а торік — 2 мільйони гривень при потребі області 19 мільйонів. Єдина твереза думка — створити соціально необхідний рівень допомоги: якщо я кладу в кишеню сто гривень, то повинен розраховувати на сто гривень, а не на тисячу. Якщо держава може фінансувати певний рівень, ми повинні визначитися. Наприклад, є рак молочної залози — держава зможе фінансувати радикальну мастектомію, а пластична операція вже буде особистою справою людини. Перше, що треба зробити, — це прибрати ту 49-ту статтю. Повірте, ми, лікарі, більше втомилися від тої безплатної медицини, ніж пацієнти.

Олексій Горецький, голова РОГО "Комітет виборців України":

— Послухаю представників медицини — і в мене піднімається тиск. Я не знаю жодної людини, яка би прийшла до медустанови й отримала найменшу послугу безкоштовно. Скажу, як батько дітей, який чимало набігався по кабінетах лікарів. Тільки, щоб відправити дитину в перший клас, я висидів довгу чергу до завідувача поліклініки, щоб вона поставила підпис в потрібному місці, а ще треба заплатити благодійний внесок і показати квитанцію на першому поверсі, бо лише тоді поставлять печатку. Я вже не кажу про ситуації, коли треба зробити аналіз чи щеплення, і на все просять грошей, навіть на рукавиці та спирт. Якщо не зробити централізацію грошових потоків та не вести їх облік, медицина буде в напівкримінальному становищі.

Юрій Лазаревич, голова правління обласного відділення "Всеукраїнська мережа ЛЖВ":

— Лікарі скаржаться на недостатнє фінансування, але ж забувають, що громадяни теж не отримують великих зарплат і пенсій. Чек з банкомату, де буде вказано конкретне призначення платежу, все ж кращий за квитанцію про надання благодійного внеску, після якої тільки й скерують пацієнта на аналіз крові чи на рентген, наприклад. Якщо лікар відмовляється надавати пацієнту послугу без сплати благодійного внеску, той може попросити його написати письмову відмову і вже з нею йти до головного лікаря, щоб той вирішив проблему, або звертатися до суду. Громадяни також можуть телефонувати до нас на гарячу лінію 43-97-63 та повідомляти про такі випадки.

Михайло Кириллов, голова Рівненської обласної ради:

— Питання №1 — чи може лікарня взагалі існувати без благодійного внеску? Не може. Але має бути прозорість надходження і витрачання цих внесків. Проблеми з фінансуванням є — от, наприклад, маємо 150 людей, яким потрібен гемодіаліз. Якщо їм його не зробити, хворі просто почнуть вмирати. Але за 9 місяців з бюджету ні копійки не було передбачено на вирішення цієї проблеми. Тут питання інше — яким чином будуть здійснюватися надходження благодійних внесків і де можна буде побачити прозорий звіт за кожну копійку? Якщо благодійні внески потрібні, якщо медицина без них не може працювати, то вони мають бути дійсно благодійними — не виписаний прейскурант за послуги, а кожен дає, скільки хоче, чи скільки може. Змін потребує саме законодавство, щоб реформувати медичну галузь.