Нове у блогах на OGO.ua: Вперед, не озираючись...

Кажуть, що осінь – це пора, коли людей тягне на роздуми про життя, майбутнє та напрямки куди рухатися далі. А у мене така пора, чомусь, настає взимку. Можливо причина цьому – наближення нового року. Адже саме в цей час прийнято переосмислювати минуле та обирати шлях з чим рухатися вперед.

Часто коли ми говоримо про щастя та про те, чого бракує у житті, то можемо називати найрізноманітніші речі. Комусь бракує коханої людини поряд, іншому діток для створення повноцінної родини, хтось хоче знайти нову роботу та заробити якомога більше грошей. У кожного ці поняття різні. Один може бути задоволений малим, а іншому – скільки б не було б, все одно буде мало. Тому і кажуть, що щасливим є не той, у кого є дуже багато, а той, кому достатньо. Я можливо і згодна з цим, але не повністю. Як на мене не варто зупинятися на досягнутому, а постійно рухатися вперед та удосконалювати себе. Легко знаходити якісь вади в інших людях, але в той же час не бачити власних помилок. Можна багато говорити про те, що у мене нічого не виходить, коли ти за першої ж невдачі склав руки і не робиш жодних кроків, щоб досягнути бажаного.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ

Я б зробила би визначення «щаслива людина» трошки інакшим, подала би його в трошки іншому ключі. Подумайте, бувало таке, що ви оцінюючи ту чи іншу ситуацію мріяли зробити чи вчинити інакше, жалкували про сказані слова чи дії… В той момент ви явно не були щасливі, адже думали, що зараз було б краще, якби вчинив по-іншому. Але в цьому випадку ключовими є слова «якби» та «але», які нагадують нам про те, що нічого назад повернути не можна і найгірша риса часу – його незворотність.

У мене тисячі разів бувало так, що хотілося в один момент кинути все, просити у людей пробачення, робити все неможливе і можливе, щоб повернути все так як було. Інколи це завершувалося якимись спробами, в інших випадках – на ранок приходило розуміння, що ніяких різких рухів робити не варто. Так минав час, інколи в серці були думки, що тоді все ж варто було зробити крок, який міг би перевернути увесь ритм мого життя, але потім казала: «Стоп!». В думках, сама собі пояснювала, мовляв, зараз добре, а чи було б усе це в моєму житті, якби в той час крок було зроблено… Не факт! І чи були б поряд ті, кого цінуєш в цю мить. Напевно ні!

Я кажу це все до того, що, напевно, щаслива людина – це та, яка не жалкує за минулим, яка без щему у серці може перегорнути дописану сторінку життя. Щастя – це вірити у те, що все краще чекає попереду, а те, що було просто минуло. Зрозуміло, що інколи це дуже важко і на перший погляд, навіть нереально зробити, але це справді так.

І в голові лунають слова Ліни Костенко:

Стоять в шибках осінні вітражі.

Забути все. Піти — не озирнутись.

Ти здатен на смертельні віражі.

Ми не могли у світі розминутись.

А якщо іти вперед, озираючись назад, то можна розминутися з тим, хто чекає за перехрестям неподалік…

Цікаві блоги:

Дякую Богу за людей

Зігрітися або згоріти...