01.01.2015, 11:00

На Рівненщину з Донеччини переїхала сім'я з 11 дітьми

Вимушені переселенці - це, з одного боку, випробування; з іншого - своєрідний тест на толерантність. Хто-хто, а сім'я Сергія та Олени Федотових, де одинадцятеро дітей віком від одного до шістнадцяти років, у цьому добре переконалася.

Бо через воєнні дії довелося покинути рідний Харцизьк, що на Донеччині, і шукати притулок в Західній Україні. Наразі таким пристанищем для Федотових стало село Баранне у Радивилівському районі.

Глава сімейства Сергій Вікторович із приводу багатодітності зачасти жартує. Мовляв, колись обмовився, що прекрасно було б мати свою футбольну команду. Не зчувся, як здійснилося. З дружиною Оленою Василівною у них тепер якраз одинадцятеро діток. За кожне дитя безмежно раді, дякують Богу.

Війна на Сході України змусила Федотових зірватися з рідних теренів і шукати затишку в далекому краю.

- Ще донедавна у нас навіть й думки не було покидати рідний Харцизьк, - зазначає Сергій Федотов, - хоч, звичайно, труднощів у житті не бракувало. Зокрема, житлових, бо мешкали ми у двокімнатній орендованій квартирі. Аби всім вистачило місця на нічліг, ставили двоярусні ліжка, розкладні дивани. Продуктами харчування старався сповна забезпечувати сім'ю. Працював спочатку монтажником, мав хороший заробіток. Потім фірма розвалилася, записався у бригаду по встановленню пам'ятників. Одне слово, без діла не сидів ніколи... Чекали ми як багатодітна сім'я на поліпшення житлових умов від держави, в черзі на житло стояли. Утім, яке там зараз житло, коли йде війна. А зважилися на переселення не заради себе, заради дітей.

У цьому переселенні неабияку роль відіграв житель села Баранне Тимофій Мулик. Він із Сергієм Федотовим знайомий із 2008 року. Отож, коли Сергій зателефонував до Тимофія, аби поцікавитися ймовірним поселенням десь у Львівській області, останній тут же запропонував: «Навіщо у Львівській... У нас у Баранному є підхожа будівля. Ось так, по суті, ми з двокімнатної квартири за тисячу кілометрів переїхали в двокімнатний будинок».

Оселя потребувала ремонту, відповідно Мулики з Федотовими, а заодно з іншими мешканцями Баранного, її підлатали. Облаштували санвузол, благоустроїли. І вже третій місяць переселенці зі Сходу - справжні тутешні господарі.

- Чесно кажучи, рушаючи в далеку дорогу, тривога стискала груди. Бо ж не знали, як нас в далекому краю зустрінуть, як сприймуть, - продовжує ділитися своїми враженнями Сергій Федотов, - коли ж приїхали, ледь не розплакалися від проявленого добра. Одні сусіди допомогли продуктами, інші - одягом, треті - солодощами для дітей. Здалося, ніби все село прийшло нам на поміч. Потім отримали допомогу від Червоного Хреста. Затим оформили належні соціальні виплати. Нещодавно пішов на роботу в меблевий цех, допомагаю майстрам. Маємо достатній запас продуктів. Двоє дітей ходять в школу в сусіднє село Крупець. Найстарший син оформився в Радивилові в професійний ліцей, навчається виробничим спеціальностям. Йому тут дуже сподобалося, каже: звідсіля навряд чи поїде.

До теми:

Під час благодійного концерту на Рівненщині зібрали більше 13 тисяч для воїнів АТО

На благодійному ярмарку зібрали понад 70 тис. грн на АТО

На Рівненщині дітям з Донбасу влаштують патріотичне перевиховання

Джерело: visnyk.lutsk.ua

Категорія: Новини > Життя

Автор: Переглядів: 5314

переселенці зі сходу, Донецька область, переселенці, багатодітна сім'я, Радивилівський район

Інші статті рубрики:

На Острожчини відкрили меморіальну дошку загиблому Герою

У Хорівському ліцеї відбулася зворушлива та водночас знакова подія — урочисте відкриття меморіальної дошки на честь випускника закладу, захисника України Максима Кольцова, який героїчно загинув, боронячи рідну землю.

Рівненські ветерани повернулися з Франківська з медалями

Ветерани з Рівного вкотре довели, що сила духу і цілеспрямованість не мають меж. Дві команди з Рівненщини — «Стронг Ветеран Рівне» та «Неможливого не буває» — гідно представили область на змаганнях «Звитяга Нескорених», що відбулися в Івано-Франківську.