Різдвяного дідуха не ставлять у вазу

Його освячували в церкві на Спаса чи Маковія, зберігали в коморі, на горищі, а перед Різдвом вносили в хату.

Дідух (його ще називають “хліб” чи навіть “коляда”) ставлять зазвичай на покутті, під образами. Його присутність така ж обов’язкова, як куті та дванадцяти страв.

— Зараз дідух часто ставлять у вазу або встромляють у щілини, — розповідає продавець дідухів пані Світлана. — Проте насправді треба тільки розділити основу його на три частини й поставити просто на столі чи поряд.

Пані Світлана виплітає свої дідухи з різноманітних колосків. У творіннях є яра й озима пшениця, ячмінь та овес, а також кілька стебел льону. Всі ці злаки вирощені на Рівненщині й символізують, за словами пані Світлани, щедрість нашої землі та прихильність до неї сил небесних.

— Буває, що у хліб вплітають порожні колоски, — продовжує жінка. — Але це обман, і у першу чергу не людей, а релігійних вірувань.
Вона виплітає дідухи великі, менші, з квітами та сухими травами… За її словами, туди можна додавати все, що росте на землі, але головним атрибутом все-таки лишається хліб.

Дідух з прадавніх часів уособлював дух предків, які приходять на Різдво у гості. А ще — це священний культ хліба, возвеличення працьовитих господарів.

До святвечірніх символів належать кутя, сіно, зубчики часнику, свічки, солома, горіхи, ласощі для дітей.