450 років тому помер перший власник Радивилова

Місто Радивилів завдячує своєю появою, принаймні під такою назвою, своєму першому власникові. Перші згадки в документах 1564 року пов’язані з тим, що містечко отримав у власність Микола-Христофор Радивил Чорний, якого за часів Великого князівства Литовського записували литовською як Mikalojus Radvila, а за часів Речі Посполитої – польською як Mikołaj Radziwiłł Czarny. З огляду на це у польськомовних енциклопедіях наше місто досі пишуть як Radziwiłów (Радзівілув).

Однак Радивилів зовсім недовго залишався у його власності, оскільки після тривалої хвороби Микола помер 1565 року, у ніч з 28 на 29 травня, у віці 50 років. Важко хворів подагрою, лікування було приписане таке: натирати тіло ртуттю! Так що залишається нез’ясованим, чи то подагра звела його зі світу, чи сама ртуть.

Маршалок, великий канцлер литовський Великого князівства Литовського, віленський воєвода – такими титулами володів Микола Чорний. Крім Радивилова, мав у власності на Волині Олику, де за його кошти був споруджений замок чи, більш вірогідно, почав будуватись (близько 1564 року).

Поховали Миколу Радзивілла біля дружини Ельжбети в мавзолеї, ще раніше спорудженому біля молитовного дому кальвіністів у Вільні (Вільнюсі).

Через тринадцять років син Микола (відмий під прізвиськом «Сирітка») порушив клопотання перед Папою римським, щоб той дозволив перепоховання батьків у католицьку каплицю, для цього зведену, але згода не надійшла, адже Микола Чорний відійшов від католицизму і активно сповідував протестантизм (лютеранин, з 1555 року – кальвініст).

У 1627 році останки подружжя Радзивіллів урочисто перенесли в кальвінський збір у Дубинках – за наполяганням внука Христофора, теж кальвініста. Дубинки (Дубінгяй) – містечко за 50 км від Вільнюса. У 2004 році проводилося обстеження залишків цього приміщення, були виявлені останки, що їх науковці ідентифікували як останки Миколи Радзивілла Чорного і членів його родини, зокрема, й Миколи Рудого. Урочисте перехоронення відбулося 5 вересня 2009 року.