Руйнація історичної пам’яті Корецького замку чи розшарпана історія?

Успішність майбутнього завжди залежить від уваги до минулого. Це твердження належить до загальновизнаних істин, вічно актуальних аксіом, які тому й не потребують доведення, що уже були доведені мільйони і мільярди разів впродовж довгої історії існування цивілізації. Кожна освічена людина підтвердить необхідність збереження спадщини минувших днів, кожна засудить ігнорування її занепаду. Але це, на жаль, лише теорія. На практиці слова залишаються словами, не знаходячи логічного продовження в конкретних діях.

Мені не доводиться довго шукати прикладу. Повертаючись зі школи або просто прогулюючись містом, я кожного дня знаходжу його очима, кидаючи випадковий погляд на давню княжу твердиню, що величним ствердженням старовинної слави височить над швидкоплинною сучасністю містечка Корець на Рівненщинв.

Корецький замок був збудований у XIV столітті Костянтином Бутавою. Ним довго володіли князі Острозькі, пізніше він став майже цитаделлю, родовим маєтком досить впливового княжого роду Корецьких і зазнав остаточної перебудови у XVIII ст. під замок-палац князями Чарторийськими. Острозькі використовували дерев’яний замок, Корецькі зробили з нього неприступну фортецю, добудувавши захисні мури і встановивши кам’яний підйомний міст, а Чарторийські створили власний палацовий комплекс у стилі бароко.



Цікаво, що під замком знаходиться складна система двохярусних підземель, які, за міськими байками, ведуть свої шляхи аж до Дубна та Острога. Система ця є багатофункціональною і має свою історію, як і кожна поважна середньовічна твердиня. У XVI столітті православні князі Корецькі таємно відвідували католицькі меси в костьолі Святого Антонія, непомітно потрапляючи в храм по одному з довгих і хитро збудованих тунелів. Ці складні древні лабіринти абсолютно недосліджені, але інколи нагадають про себе при спорудженні новобудов.



Результат спільних зусиль усіх княжих родів можна оцінити за польськими ретро-фотографіями, що ще зберегли пам’ять Корецького замку (декілька з них ілюструють цей матеріал - прим. авт.). Тобто ту пам’ять, яка ще залишалась у 20-тих роках ХХ століття. Звісно, що уже і в ті, довоєнні, роки колись грандіозна споруда була уже не у своєму первозданному вигляді, адже пожежа у 1832 році значно пошкодила замок і зробила з помпезного палацового маєтку всього лише руїни, нехай і величні. Та й ті нащадки не пошанували. Після Другої Світової замок почали повільно, але вірно «розкрадати» - цілі башти і мури розбирались по цеглинці. Вірогідно, що ще й досі уламки розшарпаної історії Корецького замку слугують будматеріалами на чиїхось подвір’ях.



Замок, що пережив чотири князівські династії, німецьку окупацію, Радянський союз та уже більше 20-ти років Незалежності, є однією із визначних історичних пам’яток України. І він невмолимо руйнується, скоряючись невблаганному часові і байдужості нащадків. Неозброєним оком видно, що частина стін, які ще збереглися до 1923 року, майже повністю зруйнувались/розкралась до 2010-го. У 2005 році деякі деталі були відремонтовані, проте на тому реконструкція історично важливої будівлі і скінчилась.



Прекрасна триярусна Надбрамна вежа знаходиться у занедбаному стані, залишки захисних мурів поступово перетворюються на наочний приклад руйнації. Процес не можна назвати стрімким, але стан древнього палацу стає все гіршим і гіршим з кожним роком.

Занепад не є константою, не підлягає обов’язковій прив’язці до фінішної прямої. Здається мені, що є в Україні і небайдужі до історичної спадщини меценати, та й просто люди, яких повинен був би занепокоїти такий стан речей. Звісно, така масштабна реконструкція потребує багато коштів, часу і зусиль – та скільки ж коштує байдужість до відмирання історії? Мабуть, ціну дізнаються тільки наші нащадки...

До теми:

7 чудес Рівненщини

Корецький район у проекті "Відкрий Рівненщину"

Рівненщина: визначено переможців обласного конкурсу на краще виконання Державного Гімну України [+Відео]