01.06.2015, 16:14

"Нам віра продовжує вік". Вірші на духовну тематику

"Щасливий той, хто носить у своєму серці віру. Тоді здійснюються мрії, стають добрішими люди… Нехай Зелені свята увійдуть у кожну родину новими сподіваннями, радостями і вірою в святість життя", - написала в редакцію поетеса Наталія ПОГРЕБНЯК і поділилася своїми віршами про віру, духовність.


СОБОРИ ДУШ

Під куполом зірок, в обіймах долі,
У Всесвіту усього на виду
Приходимо в життя ми для любові,
Щоб радість дарувати не біду.

Ввібравши дух землі, усього роду,
Долаючи відміряний нам шлях,
Плекаймо пам’ять – звичаї народу
В Соборах душ, у люблячих серцях.

Нехай розбудять дзвони малинові
Збудованих Соборів славоспів,
Ставаймо будувать Собори нові
Добром дітей і мудрістю батьків.

Щоб доля нам удачу дарувала,
І цвіт калини веснами буяв,
Щоб слава України не згасала
В сузір’ї мов, у величі держав.

Собори душ – це скарби найцінніші.
Собори душ – родинний оберіг.
Собори душ у спадок ми залишим,
Щоб наш народ століття переміг.


НАРОДЖЕННЯ НАДІЙ

Потопаю у хмарах думок,
Що несуться у просторі вічності.
Чи до злету наступний мій крок,
Чи то шлях у світи потойбічності?

Йду по краю думок, по межі,
Що над прірвою буднів звивається,
Де у пеклі зневіри і лжі
Рік за роком Христос нам рождається.

Гасне попіл страху ув очах,
Що мене пропікають рентгенами,
Бо запалюю віру в серцях
Молитвами своїми щоденними.



МОЛИТВА ДО БОЖОЇ МАТЕРІ

Я уклінно прошу, Матір Божа!
Нас прийми за дітей своїх хресних.
Тільки любляче серденько зможе
Захистити від справ нас безчесних.

Віддала ти єдиного Сина,
Щоб людей врятував він любов’ю.
На хресті, на Голгофі він згинув,
Та не змив всіх гріхів наших кров’ю.

Ще панує духовна розпуста,
Гроші й кривда сьогодні при владі,
В багатьох замість серця лиш пустка...
З нами будь щохвилини на раді.

Зглянься, Матінко Божа, над нами!
Збагати нас любов’ю, терпінням,
Щоб людьми ми були, не рабами
Зла, жорстокості, підступів, тління...


НАД БІБЛІЄЮ

Читаю перед сном я Книгу книг,
Думками проникаючи глибоко
В часи далекі пращурів моїх,
Що любляче дають життя уроки.

Ця книга вчить, як кривду пережить
І мати непохитну в горі віру,
Як сповнити красою кожну мить,
Благодіянь не просячи надміру.

Я сповнююсь поваги до людей
І суть їх пізнаю. Хай не одразу...
Ця книга вічна – мудрості музей,
То ж в ній не оминаю жодну фразу.

Я вчусь любити ближнього мого,
Пробачити й покаятися вчуся.
Як імені не втратити свого?..
Знов Біблію читаю і молюся...


ПЕРЕД ІКОНОЮ

Розп’яття вічного Христа -
В кутку… Забуте...
В людей одна лише мета -
Щасливим бути.

В той час, коли душа свята -
В Христовім тілі,
А в нас – духовна пустота,
Серця здрібнілі?!

Нещирість нами й німота
Заволоділа...
Нема у серці каяття,
Душа змарніла...

Померла пам’ять... Самота
Нас оповила..
Верніть молитву на вуста,
Серця – до діла!

Розп’яття вічного Христа
Дає нам сили,
І Дух святий з небес зліта,
Щоб ми любили.

Любімо кожну мить життя:
Дитинство, старість,
Все, що було, і майбуття,
Як світлу радість...


НАВЧИ НАС, БОЖЕ, ЖИТИ…

Віки зітхають від утрат
Людського в світі.
Ридає совість із-за грат,
Що вправно злиті.

Душі не ціниться краса,
Буть добрим - клопіт.
Із нетрів підлість воскреса:
На неї попит.

Всесильний Боже! Без утрат
Навчи нас жити,
Благослови любов стократ:
Ми ж неба діти.

Рука в руці - врізнобіч зір,
Серця закуті.
Немає місця в них для зір.
Лише для люті.

Немов кайдани навісні
Скували думи.
Добро, пожертви не в ціні,
А душі – тюрми.

Всесильний Боже! Без утрат
Навчи нас жити,
Благослови любов стократ:
Ми ж неба діти.


НАМ ВІРА ПРОДОВЖУЄ ВІК

Звільнися від грішних думок і спокус
І серцем прилинь до Христа.
До тебе взиває Господь наш, Ісус:
- Молитву всели у вуста.

Спинись, як захочеш узяти чуже...
Спинись, як злословить язик...
Хай щира молитва тебе береже,
А віра продовжує вік.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Вірші для дітей
Вірші про маму
Вірші про АТО
Молитва за Україну. "Відпусти нам, о Боже, провини, Збережи, захисти Україну"