Студенти Рівного зустрілися з Надією Косміаді

Протягом декількох років студенти художньо-педагогічного факультету зустрічаються з донькою відомого митця, який жив та працював у Рівному. Пані Надія кожного року розповідає цікаві історії з свого життя, а також про творчість та життєвий шлях свого батька.

Нещодавно у стінах Рівненського державного гуманітарного університету, в аудиторії, яка присвячена пам’яті Олександра Храпаченка – Героя Небесної Сотні, відбулась чергова зустріч з Надією Косміаді, донькою відомого художника та архітектора Георгія Косміаді.


Рівнян запрошують взяти участь в конкурсі імені Г. Косміаді

Георгій Косміаді жив і працював у нашому місті у 20-30 х роках ХХ –го століття, був талановитим художником, архітектором та педагогом. Він вчив малюванню учнів російської, української, польської та єврейської гімназій. У його доробку, що нині знаходиться в Україні, 2 каталоги художніх робіт.

Історія життя Надії Косміаді також дуже цікава та сповнена пригод. Вона народилася у Рівному в 1923 році, тут пройшло її дитинство. Проте на 50 років доля розлучила її з нашим містом. Повернувшись до Рівного, через великий проміжок часу пані Надія почала популяризувати художні твори свого батька Георгія Косміаді та його учнів.

Надія Косміаді: "Мені приємно, що батька у Рівному пам'ятають"

Надія Георгіївна з радістю поділилася враженнями про те яким було наше місто 50 років назад. Жалкує, що був зруйнований Палац Любомирських. Під час свого першого перебування у рідному місті пані Надія познайомилась з працівниками Рівненського обласного краєзнавчого музею. Це заклало початок їх творчої співпраці. Діяльність Надії Косміаді заслуговує на велику пошану від всього українського народу.

Нині пані Надії 91 рік, вона пише поезії, активно займається перекладами різних документів свого батька. Надія Косміаді дуже енергійна, цікава та толерантна людина. Не зважаючи на свій вік вона щороку, іноді неодноразово, буває на батьківщині. Коли її запитують чому вона їде до України, пані Надія, відповідає, що порівнює себе з машиною, якій потрібно час від часу заправлятися, саме для цього Надія Георгіївна їде в Україну.

Студенти РДГУ з великою пошаною ставляться до цієї непересічної жінки, адже те добро, яке вона робить, та енергетика з якою вона розповідає про своє життя, та творчість свого батька є прикладом для наслідування. Це людина, яка обожнює те, чим вона займається та дуже сильно любить Україну.