Студент з Львівщини розповів про перебування у російському полоні

На щастя, рішення суду вдалося оскаржити, і студента відпустили, скоротивши термін до дев’яти місяців, які він вже відбув у СІЗО.

Журналісти ІА “ЗІК” провели з звільненим студентом інтерв'ю й дізнались за що затримали Юрія.Читайте першу частину бесіди.


– Юро, розкажи, як ти опинився у Росії...
– Ми з Богданом купували електротехніку в Україні та перепродували в Росії з націнкою і навпаки, заробляючи на різниці цін у державах. Коли ми їхали маршруткою з Харкова до Курська, на кордоні заповнили міграційні карти. Метою візиту, як і всі інші пасажири, вказали приватну, оскільки вона підходить на всі випадки життя. Ми завжди її вказували. Вже потім нас звинуватять у тому, що ми невірно вказали ціль – нібито треба було писати «туристична».
У місті Обоянь ми зупинилися у готелі. Зранку 6 травня до нас прийшли працівники карного розшуку РФ і сказали, щоб ми пройшли на перевірку документів. Правоохоронці запевняли, що це звичайна перевірка. Нас «пробили» по всіх базах, зняли відбитки пальців, але ми не проходили за жодними порушеннями.
Потім вже працівник ФСБ почав з нами розмови про Майдан, події в Одесі, питався, чи не належу я до радикальних організацій. Коли він не знайшов порушень, знову почав говорити за Порошенка, за те, що в Україні усі «бандерівці». ФСБ цими питаннями дуже цікавилася. До нас в кабінет заходили міліціонери – кожен бажаючий – і висловлювали своє ставлення до українців і Майдану.
Думаю, вони перевірили контакти всіх моїх друзів у соцмережах, а вони були активістами Майдану. І десь серед їхніх фотографій знайшли мою. Після того мені сказали, що додому я вже не йду…

Українець, якого тримали в російському полоні, повернувся на Батьківщину

– Твого друга теж настільки серйозно перевіряли?

– Так, але його утримували в іншій кімнаті. Це був паралельний допит. Ми не бачилися один з одним з моменту затримання.
На допит прийшли ФСБшники, які говорили, що в Україні владу насильницьким способом захопила «хунта», тому я маю «допомогти» російським спецслужбам. Мені запропонували: «Ти кажеш на камеру, що тебе в Росію прислали займатися антиросійською діяльністю як шпигуна та диверсанта, а після цього ми звільняємо тебе від кримінальної відповідальності». Я не погодився, тому зі мною почали більш активно «працювати». Три доби поспіль мене били, лякали.

– Чим саме тебе залякували? Тобі погрожували?

– Одного разу мені сказали, що віддадуть Кадирову, він зробить з мене «кадировського пса», мене колотимуть наркотиками і ніхто не знатиме, де я. Також часто били.

– Коли тобі надали адвоката?

– Та який адвокат! Ніхто ж не знав, де я є. Через два тижні, коли мене помістили у спецзаклад для іноземців за порушення міграційного законодавства, з моєї камери видворяли в Україну чоловіка. Я через нього передав товаришу записку, де вказав, що потрапив у біду і потребую адвоката. Звичайно, я постійно вимагав адвоката, але у них була установка мене «пресувати».

Адвокат прийшов до мене лише через 12 днів, коли вже збіг термін, під час якого мене мали би видворити. Начальнику спецзакладу дали наказ, щоб ніяких адвокатів до мене не пускали. А за законом, коли ти опиняєшся у спецзакладі для іноземців, тобі повинні надати можливість зв’язатися з родичами, консулом і повідомити про своє місцеперебування. Я писав заяви по десять разів на день, скаржився, але безрезультатно. І коли мій товариш знайшов адвоката, у спецзакладі всі були шоковані цим, бо мене ж тримали в ізоляції.

Далі буде...