Депутат Рівненської облради Юрій Супрунюк: "Відвоюємо нашу незалежність"

– Якщо підводити певні підсумки, то почну з того, як нині живе моя родина. Приємно, що маю людей, які завжди мене розуміють та підтримують. А найбільша моя радість – це дивитися, як на моїх очах підростає онук Захар. Дивлячись за тим, як він дорослішає, вимовляє вже не дитячі слова і речення, я розумію, що повинен працювати далі й робити все, щоб наше молоде покоління мало щасливе майбутнє.
Ознака щастя нашої родини – це те, що ми працюємо і відпочиваємо всі разом. Душа радіє тому, що діти приїжджають до нас вже зі своїми сім’ями. Що може бути краще, ніж коли вся родина збирається разом!

Попри складну економічну ситуацію в країні нам спільно вдається розвивати наші підприємства. Група компаній "УкрТехноФос" не просто зберігає свої лідерські позиції на ринку мінеральних добрив, а й відкриває все нові й нові напрямки. Ми не зупиняємося на досягнутому і вже навіть сформували стратегію закривати ніші тих, хто злякався кризи і "втікає" з ринку. У нас відбувається якісне зростання через збільшення об’ємів виготовлення мінеральних добрив, робота над їх якістю, а також відбувається і кількісне розширення нашого колективу.

"УкрТехноФос" одне з небагатьох підприємств Рівненщини, яке постійно пропонує роботу молодим і перспективним, а також старшим людям, які готові перекваліфікуватися і мають бажання навчитися. Найголовніше, щоб у людини було бажання працювати і вдосконалювати свої вміння та навички. У групі компаній наразі працює близько 500 осіб. Середній рівень заробітної плати у 2015 році склав 3000 гривень. Від діяльності компанії "УкрТехноФос" у 2014 році сплачено 5 мільйонів 614 тисяч гривень податків до бюджетів усіх рівнів, з них – 4 мільйони 400 тисяч – податок на прибуток.



Особливість нашого колективу – ми віримо в те, що все вийде, і в неминучість спільного успіху. Нам не характерна українська риса – вірити в гірше. Адже часто українська сутність виявляється в тому, що ми говоримо і акцентуємо на тому, що все у нас дуже погано. Економіка не розвивається, бізнес занепадає, хабарництво процвітає… Звісно, чимало негативних моментів існує, але це погана риса говорити, що "все пропало". Не треба акцентувати на негативі, адже так не варто чекати того, що молодь повірить у реальність змін. На "УкрТехноФосі" ми такого настрою не дозволяємо, і якщо виникають будь-які непорозуміння, то відразу ж збираємося і все вирішуємо. У свій час у нас була величезна проблема. Адже майже 90% сировини ми отримували з Донеччини і коли все це почалося, то ми не знали, що робити. Проте з часом налагодили співпрацю з Білоруссю.

Приємно бачити і знати, що наші продукти допомагають людям отримувати кращий врожай. Раніше ми обдзвонювали аграріїв й запитували їхні відгуки. А зараз люди телефонують самі і дякують нам за нашу роботу. Це і є найбільше визнання – знати, що наше добриво “U●Phos” дає разючі результати.
Якщо ж говорити про зміни у світорозумінні за цей рік, то хочу наголосити, що традиційно ми відзначали День незалежності як день нашого єднання і ще один привід зібратися разом та вдягнути святкові вишиванки. І тільки останні два роки ми, українці, сповна зрозуміли, що для нас насправді означає наша свобода і незалежність.



І попри те, що суспільство пережило чимало розчарувань, ми в той же час багато і здобули. Звісно, ми і далі нарікаємо на корупційні схеми, які починаються від шкіл та лікарень, і до обласних рад та правоохоронних органів, але в той же час – бачимо чиновників, які готові ламати старі схеми і жити справді по-новому.
Я не бачу нічого поганого в тому, щоб у нашій країні на посади призначали людей з-за кордону. Адже на прикладі Одеської області ми бачимо, що одна людина все ж може стати рушієм ламання системи. Нам потрібно розрубати ті корупційні зв’язки кума-брата-свата, які лишаються на рівні багатьох селищ, міст та областей і почати все з нової сторінки.

Серед тих моментів, якими можна пишатися, – це феномен волонтерства, який народився в Україні впродовж цього року. Ми бачимо людей безкорисливих, щирих, які працюють вдень і вночі, щоб допомагати військовим. Ці люди жертвують своїм особистим часом, щоб допомагати нашим Героям, переселенцям та тим, хто живуть на окупованих територіях. Приємно спостерігати за змінами людей, які приїжджають з Луганщини та Донеччини напівсепаратистами, і як вони змінюються на наших очах. І ці зміни можливі тільки завдяки нашим людям, які не просто звикли допомагати іншим, а й роблять це не на словах, а реальними вчинками.



Нашу незалежність у 1991 році багато хто, і, напевно, ми самі, не сприймали як справжню, адже її нам просто подарували. Ми її в той час не здобули. А зараз щоденно ми бачимо, як наші мужні захисники оберігають наш спокій та воюють там, щоб нога окупанта не ходила по нашій святій землі. Вірю і навіть впевнений, що перший серйозний ювілей, 25-річчя нашої незалежності, ми святкуватимемо всією Україною, в наших історичних кордонах, і збудуться слова нашого гімну: "Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці".