Сьогодні День народження жувальної гумки

Жувальна гумка — вид цукерки, яка складається з неїстівної еластичною основи і різних смакових і ароматичних добавок.

Найперша жувальна гумка датується 7-2 ст. до н.е. Вона була знайдена під час розкопок у Північній Європі і представляла собою шматки доісторичної смоли з відбитками людських зубів. Стародавні греки жували смолу дерева мастика. А індіанці майя близько тисячі років тому для очищення зубів і свіжості дихання використовували застиглий сік дерева саподілла. У Південній Америці індіанці, сучасники майя, жували смолу хвойних дерев. Цю звичку перейняли у них білі поселенці, і створили свій варіант жувальної гумки — зі смоли хвойних дерев і бджолиного воску.

Такого ви ще не бачили: картина з пожованих жуйок [+Фото]

У 1848 році американцеві Джону Куртису прийшла в голову ідея відкрити промислове виробництво жувальної гумки із соснової смоли. Пізніше Куртіс став додавати в свої вироби парафінові ароматизатори. Поступово їх виробництво розширювалося, але продажі були низькими через наявність в гумках домішок, які важко було видалити зі смоли.

Нове життя «жуйка» (вже на основі каучуку, а не соснової смоли) отримала в 1869 році, завдяки винахідникові Томасу Адамсу. Людям винахід сподобалося, що і дало поштовх до початку серійного виробництва жувальної гумки. У 1871 році Адамс винайшов і запатентував машину для її автоматичного виробництва, і тоді ж він придумав додавати екстракт лакричника для поліпшення її смаку і збільшення продажів.

В СРСР імпортна жувальна гумка була предметом культу серед дітей та підлітків, так як всередині країни вона довгий час не проводилася, а пізніше з'явилися радянські аналоги поступалися імпортним по можливості їх надування і по барвистому оформлення упаковки. На початку 1990-х років фантики від «жуйок» і особливо «вкладиші» виступали об'єктом колекціонування і предметом азартних ігор серед школярів.