Надійшли нові поезії на конкурс “Зворушливі вірші про Україну”

***
Помолюсь за Україну,
І за пісню солов’їну,
За лани широкі і річки глибокі,
За солдата і за неньку,
За країноньку рідненьку.
І за мову, рідне слово,
За козацтво, за свободу.
Помолюсь за небо, сонце,
Щоб заглядало в віконце.
Помолюсь за колос житній
І за мир всесвітній.
Щоб зростали наші діти в злагоді,
Й могли радіти.
Матір Божа, дуже прошу,
Поможи нести цю ношу.

Школярів Рівненщини запрошують до участі в конкурсі «Зворушливі вірші про Україну»


***
Схилюся над могилою солдата.
У бою вони стояли брат за брата.
Пішли країну-неньку захищати.
Та хто їх там примусив помирати?
Люди, які не знають міри.
Вони отримали те, чого хотіли.
Та їм ніколи не зрозуміти:
Чому плачуть невинні діти?
Чому мати постійно ридає?
Чому жінка долю картає?
Вони люті ненажерливі звірі,
Які крові жадають без міри.
Не знають: що це таке відчувати,
Коли на очах гинуть солдати.
Як ростуть сироти-діти –
Їм цього не зрозуміти…
Схилилась мати над могилою солдата…

Четвертий учасник конкурсу «Зворушливі вірші про Україну» надіслав кілька творів

***
Високі гори, море синє –
Це все лише на Україні.
Дніпро широкий свої прозорі води
Розлив на береги свободи.
Безмежне поле –
Житні колоски виблискують, як сонця промінці.
Над ними маки – це краплини крові
Героїв нашої країни, матері Батьківщини.
А десь там у далині чути жайвора пісні.
А в густому й темнім лісі, понад рікою,
Кремезний дуб красується собою.
Ось така моя країна – вільна Україна!

Ще один "зворушливий вірш про Україну"

***
Народилась в Україні,
Тут щасливо я живу.
Чую пісню солов’їну,
Чую мову я свою,
Чую, як дзюркоче річка –
лине хвилею Дніпра,
Чую, як співа синичка,
Чую слово Кобзаря.
Все це мовонька моя,
Рідна, люба, солов’їна –
Ти моя одна-єдина!