Ще одна школярка - з віршем про АТО

Ще одна поезія на конкурс "Зворушливі вірші про Україну"

До мами

Жаль, що зараз часто не бачусь з тобою,
мамо, чому ти не поряд зі мною?
буду без тебе жити постійно,
поки не закінчиться війна.


Зараз не відчую від тебе тепла,
без тебе, як корінь без стебла,
не пригорну до себе твої слова,
кожну ніч болить голова.


Хочу до тебе якнайшвидше повернутись,
в кросівки, які ти мені купила, взутись,
вибач, що лист не можу написать,
хочу тебе побачити, не помирать.


Вибач, що з тобою, як за стіною,
такою холодною і страшною.
Матусю рідненька, не хочу помирати,
свій рідний дім, своїх рідних, цей світ покидати.


Вибач, що швидко вистрибнув із вікна,
бо за вікном мене забрала війна.
Я зараз не в розкішному палаці, а залишились тільки руїни,
хочу захистити тебе і Україну,


Сплю я на холодній підлозі,
кожного вечора проливаю сльози.
Ні, мамо, я не буду помирати,
але все-таки Україну треба захищати.

На конкурс для школярів прислали вірш «Дні, коли війна»