Останній вірш на конкурс "Зворушливі вірші про Україну"

Дівчина навчається у 9-Б класі. Лист з віршем надіслала її мама. Щоправда, вона забула вказати, у якій саме школі навчається донька і де проживає. Написала тільки таке:

"Бабуся була вчителькою української мови та тепер на пенсії і пише вірші. Обожнює Шевченка і дуже переживає за вкраїну. Тож з її допомогою доня написала вірш. Бабуся надихнула на поезію!"


"Я пам'ятаю!"

Портрет Шевченка на стіні

Висить у хаті у бабусі.

Він рідний нам!

Його думки й спогади

Нам близькі у крузі.

Лунає голос запальний:

"Здобути спокій в Україні!"

Та як здобути нам усім

Ті рани, що війною збуті?..

Пророк веліву мирі жить,

Любити ближнього свого.

Тож будьте люди всі людьми..

І не вбивайте нікого!...

Кайданів пута,які порвали

І незалежність здобули

Твої ,Тарасе, заповіти

Ми пам'ятаємо в житті.

Минають дні, минають ночі

І треба ще багато вспіть...

Щоб всі слова твої пророчі

Усім збагнути і зробить.