20.12.2015, 17:17

Рідновір із Рівного: Ви знаєте, що зараз 7524 рік? [+ІНТЕРВ'Ю]

Випускниця Школи універсального журналіста Олена Місько поспілкувалась з рівнянином Юрієм, який сповідує такий релігійний напрямок як рідновірство.
Ця стаття присвячена рідновірам Рівного, проте історія розпочалася в Вінниці. Туди мене запросили друзі на святкування літнього сонцестояння. Обряд відгукнувся в моєму серці : під відкритим небом, осяяним іскрами купальсьої ватри, та ще й омившись в Бузі я зарядилась шаленою енергетикою на цілий рік. Крім того, познайомилася з Юрієм - обрядодієм рівненської общини, що сповідує віру предків. Ми продовжили спілкування, що згодом вилилось у це інтерв'ю. 

- Доброго дня, Юрію. 
- Здравія. 

- Почну iз загального питання : що означає термін «рідновір» і що є суттю рідновірства? 
- Рідновір – це той хто сповідує віру предків, тобто це дуже загальна назва. Рідновіром можна назвати китайця – даосиста, єврея, що сповідує іудаїзм, японця–синтоїста тощо. Правильніше називати нас православними, адже ми славимо Правь, богів рідних, шануємо Природу. І щоб зрозуміти суть українського рідновірства, треба звернутися до наших витоків, альтернативної історії, нових досліджень. Підручники з історії вказують, що українська нація сформувалася в ХІХ ст., проте 45-70 відсотків населення України має такий же генотип як і легендарні племена аріїв(оріїв) - R1a1 .Тож відомості про нашу давню історію можемо черпати з індійських Вед (згідно з ними, саме арії прийшли до Індії з півночі, і це їх гімни та оповіді лягли в основу індійських Вед), іранської «Авести» .

- Незвично чути означення «православний» в контексті язичництва, адже більшість українців традиційно вважають себе саме православними християнами.
- (Посміхається — авт.). Це швидше закономірність , ніж виключення, що християнство ввібрало в себе давні традиції . Як сказано у «Велес-книзі»: "Ми славимо Праву, тому є православними" . Ще реформа Никона в XVII ст. термін «Правовірна віра християнська» замінила на назву «Православна».   Знищити повністю культурні надбання, що в рази перевищують власні ресурси, просто неможливо. До речі, ніколи не задумувалися, чому в Біблії не вказано точної дати народження Ісуса, проте святкують його тоді , коли наші предки зустрічали Коляду (православні християни зустрічають Різдво за юліанським календарем, що на 13 днів відстає від григоріанського та майже на 16 днів від астрономічного язичницького? Адже молитва , коли вже «закрилася небесна брама», не досягає першопочаткової мети : єднатися з Родом, давньою мудрістю предків. 

- Ви зачепили дуже цікаву тему свят та астрономії. Розкажіть детальніше, будь ласка. 
- Тема дійсно цікава і обширна. До речі , ви знали, що нині не 2015, а 7524 рік? Це Петро І реформою 1700 року «викинув» із нашої свідомості 5509 років, а в 1710 - зменшив азбуку ще на 5 літер (до того їх 49 було). А слов’янський алфавіт - це не просто позначки звуків, а система образів, проте це окрема тема для розмови.

Тож повернемось до свят. Справа в тому, що український традиційний (язичницький) календар має в собі логіку і ритм , закладений самою Природою. Наші предки , окрім восьми найголовніших сонячних Сварожих свят — Різдва Божича Коляди (Зимове сонцестояння), Колодія, Великодня Дажбожого (Весняне рівнодення), Русалій, Купайла (Літнє сонцестояння), Спасівки (свята Богів Спасів), свята Врожаю — Світовида Осіннього (Осіннє рівнодення), Калити, святкували й інші, але не менш важливі свята наприклад, Водосвяття, Громницю (Стрітення) та інші.

- Раніше не дивилася на це під таким кутом. Юрію , ви часто вживаєте в контексті українського рідновірства такі поняття як Рід та предки. Чому вони такі важливі, і чи будуть актуальними закони, за якими жили тисячоліття тому, в умовах ХХІ століття? 
- Це дуже важливі поняття в православ’ї. Перш за все йдеться про збереження історичної пам'яті. Рід - це криниця життя вічного для богів, єдиний і багатопроявний бог, творча енергія космосу. 

Оскільки у «Велесовій книзі», одній з фундаментальних книг язичництва, сказано: «Будете синами своїх богів, і сили їхня пребуде з вами до кінця». Стає очевидним, що шана предків дозволяє нам повернути і зберігати Родову пам’ять, щоб із гідністю пройти життєвий шлях і передати дітям знання як жити в гармонії зі світом і з собою. Це забезпечує безперервний зв’язок поколінь дає відповідь на питання: хто ми? Звідкіля і куди йдемо? Той, хто живе по Кону (слідує правилу золотої середини, праведному шляху) підтвердить, що мудрість життя незмінна крізь віки. Зараз, нажаль, більшість живе по за-Кону

Тим більше, наші предки - язичники не були примітивними дикунами. Пам’ятки матеріальної та духовної культури говорять красномовніше за мене. Зокрема праці академіка Рибакова детально висвітлюють цю тему.

- Скажіть, будь ласка, як ви прийшли до язичництва від християнства? Що стало поштовхом? 
- Справа в тому , що я ніколи не був християнином. Мені завжди було любо на природі, у лісі, біля вогню, у вітряну погоду. Стихії живлять мене енергією . Знову ж таки, слово «природа», «родина», «родити» - однокоренневі слова, що мають в основі своїй Рід. Крім того, я завжди цікавився минулим свого народу, читав українську літературу , наприклад, Ю. та І.Гнатюків, С.Скляренка, Р.Іванченко. Згодом познайомився з рідновірами і усвідомив, що мій світогляд співпадає з їхнім. 

Мені й досі незрозуміло, як релігія, що головним принципом визначає ненасилля і любов до ближнього, впроваджувалася на Русі «вогнем і мечем» і супроводжувалася фізичною розправою над волхвами та населенням, що неодноразово піднімало повстання проти нової, чужої для них віри. Християнізація, за підрахунками істориків, коштувала приблизно 9 мільйонів життів, але про ці сторінки історії мало згадують, а точніше, замовчують. Не хочу образити чиїсь релігійні почуття, але від фактів дітись нікуди.

- Чи змінилось ваше життя після усвідомлення себе язичником? 
- Дуже. Це дуже процес глобального переосмислення всього : ставлення до себе, природи, сім’ї, роботи, суспільства. Наприклад, споживацька психологія і язичництво - речі взаємовиключні. Ми не раби, а онуки Даждбожі , ведемо свій рід земний від Роду небесного і самі стаємо богами , душі свої вдосконалюючи. Ось істина суть православ’я – еволюція духу, поступ, розвиток у гармонії з собою та суспільством та Природою. Відчуваєте різницю : прийти на Землю , щоб спокутувати першородний гріх, чи самому творити свою долю. 

- Чи означає «зв’язок поколінь», та відродження традицій, що українське рідновірство має націоналістичне спрямування? 
- Я б сказав , національне. Історія повторюється, і тому знання свого минулого – це досвід, який полегшує виживання в цьому світі. Події на Донбасі та в Криму показують нам це. Люди без усвідомлення свого роду-племені приречені згинути, як обри. 

- Як давно діє община в Рівному? 
- Мабуть, років 5-6, я в общині вже четвертий рік, хоча ми ще на початковій стадії розвитку. нас приходило багато людей, але як гості, а не сподвижники. Принцип «моя хата скраю» на жаль глибоко вкоренився в нашу підсвідомість. Також люди мало обізнані про общину та суть її діяльності. Досі багато хто думає, що рідновіри – це ледь не сатаністи, якщо не ще гірше (сміється — авт.). Та помаленьку українці повертаються до суті, і заново вчаться бути господарями своєї долі, так і до нас приходять нові свідомі . 

- Чи підтримуєте зв’язок з іншим рідновірами? 
- Звісно, набираємось у них досвіду, обмінюємося знаннями, підтримуємо один одного. Особливо тісні зв’язки з Вінницею , Києвом, Одесою, Тернополем. 

- Як потрапити до вас в общину? Які ваші контакти? 
- Якщо відчуваєш поклик серця , шануєш Рід та Природу, ми завжди раді добрим людям (посміхається — авт.). Заходьте на рідновірські сайти, щоб почерпнути більше про суть,наприклад https://vk.com/ridnoviry, https://vk.com/peruniv_tsvit ,https://vk.com/club11345786 , https://vk.com/club16646028, http://www.vedrus.org , https://vk.com/wall-35768932?own=1&offset=2340.

Читайте відповідну літературу («Велесова книга», «Ві́ра Пре́дків На́ших» В.Шаяна, перечитайте і переосмислість давні слов’янські казки, звертайтесь до традицій, наукових публікації з генетики, етнографії, релігієзнавства. Ми не хочемо образити чиїсь релігійні почуття, але від фактів дітись нікуди.
Щасливе Рівне