11.02.2016, 12:00

У зоні АТО на розтяжці підірвався відомий у Рівному лікарняний клоун

Тарас Обоїста

На щастя, все обійшлося. Рівненський доброволець, відомий лікарняний клоун Тарас Обоїста, який перебуває у зоні АТО, розповів про це на своїй сторінці у Фейсбук 9 лютого.

Повний текст повідомлення Тараса (передаємо текст без змін. Так, як і написав автор):

"Поранення.

Майже схоже на офіційне пояснення, дане мною представнику ВСП та написане власноручно для керівництва частини.

Я таке-то звання, такий-то, виконуючи завдання поставлені такою-то частиною, знаходився на такому то пункті. Такого-то числа, завершив таке-то завдання і прийняв рішення повертатись в місце тимчасового перебування, до настання сутінків. Пройшовши певний шлях та вийшовши на твердий грунт, прийняв рішення йти трішки лівіше дороги, що була розмита внаслідок погодних умов... не доходячи н-ну кількість метрів до місця тимчасового базування, в сухій траві я не помітив розтяжку, пролунав свист, а за деякий час вибух. Впав. Встав. Оглянувши себе та оцінивши ушкодження як незначні, а точніше, що скоріш за все щебьонкой шльопнуло я самостійно добрався до місця базування... ліва нога позаду і вище коліна почала зрадницьки мокріти та підгинатись...

Рівненський клоун із зони АТО: "Наші життя обміняли на 20 машин"

Генератор буркає. Хтось на кухні... Заглядую, Потап, щось готує, Старшина щось розповідає... Старшина (до мене): "Вже прийшов?" .

- Умгу, Саня, подивись на мене, походу зачепив розтяжку...

- Б...дь.. то це ти бахнув? А я ще кажу, так близько біля нас... давай роздягайся... Бл..ь Тарас да у тебе тут осколок зайшов, так тут, що ще?

- Нога. Тут...

- Знімай штани... да бля... ще десь є?.. Потап зви пєхоту, хай визиває машину... Тарас де у вас аптечка...

- Десь тут.. ось...

- Якась херня не наша, нормальних перевязочних пакетов немає?
Влітає старший піхоти...

- Та б..я Тарас, я ж казав обережніше... тож показував розтяжки... ми ж там знімали..

Саня мотаючи ногу, згодом руку. Бурчить...

- Походу за тебе добре моляться... легко відбувся... може сігналка? Та не йоб...ло добре... РГДешка... постав свічку в церкві... Бля буду, ми ж могли тебе не знайти, якби ти там ліг... бахнуло то бахнуло, у нас завжди бахає...

Мені стає себе шкода. Доходить... могло вбити... прямо зараз... Вже... Пронесло, а себе все одно шкода... і страшно... страшно чомусь після. А не під час... у мене так буває... фантазія буйна...

"У новинах про це не скажуть", - рівненський боєць про нинішню ситуацію у зоні АТО

В цей час Старшина визиває машину... наша стоїть поряд, але водія немає, Крейзі у відпустці... дозвонююсь до своїх... вони вже знають.. вони поряд... застрягли "таблєткой" в багнюці... Урал, що мав їх витягати полетів за мною... Потап збирає речі... в кімнатку забігає Режик...

- Я на Уралі...за тобою... Та... я знав... не хотів їхати, от і залишай тебе самого. Все взяв?

Встаю. Беру рюкзак напакований Потапом, дивлюсь навколо... ледь не забув... знімаю з ліжка новорічну кульку прикрашену кавою... Кохана з донею робили... тепер можна їхати...

Урал. Бурчить, задихається... грузне... Поле.. колія... перед машиною нічого не видно. Їдем майже на осліп. Режик висунувшись з машини кричить водію напрямок... Світло включати не можна, поряд сєпари... обережність не була зайвою... коли хлопці повертались назад, то були обстріляні з АГС... Війна страховкою не займається...

Дзвінок з невідомого номеру.

- Тарас, я тебе что говорил в учебке... зацепил падай... приєду другую ногу сломаю... шоб акуратней был...

- Андрюха, ну проморгав, ти вже звідки знаєш?

- Проморгав... должность у меня такая все знать... давай виздоравливай...

Забагато пропущених в телефоні... Комдів... Невідомий.. Таліб... Льошка, якогось х... чому б це...Дзвоню рідним... краще сам скажу... ніж потім дізнаються... пропущені дзвінки насторожують... Знаєте як важко пояснити рідним, як ти нарвався на розтяжку, коли вони свято вірили, що ти за 30 кілометрів від фронту... не дай Боже...

- Альо... Сонечко я тебе люблю крепко крепко, Зезік, Мамо, Тато... у мене все добре... зі мною все нормально... отримав поранення легкі... рука, нога... все нормально... не не там... на передку... так треба було.. все нормально... передзвоню з госпіталя.. кажу ж все нормально....

Нарешті під'їзжаємо до дороги, де нас чекає швидка...її видно здалеку, відкриті двері, світло, підбігає Петровіч...

- Тарас, як ти...

- Нормально.. Петрович, сьогодні дньом бачив те і те... і у сепарів собаки повним ходом гавкали... походу нові люди приїхали..

- Добре... пізніше... все пізніше.. там комдів з медіком їде.. десь має бути... давай тримайся...

Швидка. Чи то їде, чи то летить. Мотора не чути Медики роздягають мене, знімають пов'язки, оцінюють, обтирають, накладують щільніше... доповідають. Швидка зупиняється... до машини вривається комдів.

-Тарас...йолки палки... як його стан?... стабільно.. куди везете? В Маріуполь? Що треба? Добре... Буду єхать за вами...

Бачу хвилюється... їдемо... медикам розповідаю, що про них пісня є... однією рукою знаходжу рюкзак,там планшет... включаю... Христину Панасюк... "серцебиття"...

Госпіталь. Ренгени... виймання осколків... за мене багато моляться... Саша, Тато, Мама, Брат, д.Юра, т.Люда, і тому у мене новий день народження...тепер одночасно з Талібом... сьогодні... і янголів-охоронців-братиків багато...Саня Старшина, Потап, Андрюха, Рєжик, Петровіч, Вуду, Мутний, Комдів, Таліб, Комбат, Іванич, Пожарнік, Славко, Ромко, Лисий, Угольок...
Після операції, кавову новорічну кульку, я першою вішаю біля ліжка. Це мій талісман... Помирати відміняється... Будемо жити.. Засинаю..."