Благодійний фонд “Наше майбутнє”: десять років допомоги вразливим верствам населення

“Громадські активісти” - одне з найпопулярніших словосполучень у сучасній Україні. У багатьох це поняття асоціюється передусім із політичною діяльністю. Проте, таке уявлення — неповне. У цивілізованому світі “третій сектор”, тобто різноманітні громадські організації, - це потужний інструмент, який спільно з владою і бізнесом вирішує найрізноманітніші актуальні проблеми суспільства, насамперед — соціальні. Діяльність таких громадських активістів здебільшого спрямована на допомогу вразливим верствам населення. Такі, європейського зразка, громадські активісти, є й на Рівненщині. Не всі з них часто “світяться” перед телекамерами, але від того їхня діяльність не стає менш результативною - швидше навпаки. Постійне і багаторічне залучення в область коштів міжнародних донорських структур, які спрямовуються на конкретні проекти допомоги конкретним вразливим категоріям людей — зміст щоденної діяльності таких громадських активістів. Саме так працює Рівненський обласний благодійний фонд «Майбутнє без СНІДу».

Ось уже 10 років цей фонд працює з такими вразливими категоріями населення як ВІЛ-інфіковані, споживачі наркотиків, представниці секс-бізнесу. Розпочавши з допомоги носіям ВІЛ-інфекції, що засвідчує сама назва фонду, поступово тут розширювали сферу діяльності. Здобували знання та досвід, зміцнювали команду однодумців і щоразу підтверджували довіру донорів успішно реалізованими проектами. Нещодавно ж назва фонду змінилась на “Наше майбутнє” - цим команда, яку згуртувала засновниця організації Олена Гандзюк, засвідчила серйозність наміру охопити дієвою увагою й інші галузі медицини. На порозі нового етапу життя фонду підсумуймо деякі віхи його десятирічної діяльності разом із президентом тепер уже Рівненського обласного благодійного фонду “Наше майбутнє” Людмилою Рибчук.

- Пані Людмило, давайте пригадаємо, з чого, власне, розпочинався Рівненський обласний благодійний фонд “Майбутнє без СНІДу”?
- Ми були першими, хто розпочав на Рівненщині реалізацію проектів із боротьби зі СНІДом, і продовжуємо цю роботу досьогодні, поступово розширюючи спектр діяльності. Зареєстровано фонд було ще у 2002 році, розпочав діяльність він у 2003-му, а безпосередньо з уразливими категоріями населення працює з 2006-го, тобто впродовж ось уже десяти років.

Перелік категорій людей, з якими ви працюєте, відверто кажучи, вражає...
Це найбільш уразливі до ВІЛ-інфекції групи населення — споживачі ін'єкційних наркотиків, ВІЛ-позитивні, жінки секс-бізнесу та чоловіки, що мають секс із чоловіками. Наше завдання — не лише допомогти їм почуватися більш адаптованими у суспільстві, а й у такий спосіб запобігти подальшому поширенню епідемії ВІЛ-СНІДу. Цій же меті слугує й міжрегіональний інформаційно-ресурсний центр з питань ВІЛ/СНІДу, який ось уже чотири роки працює на базі нашого фонду для ВІЛ-сервісних організацій Західної України. Він не лише інформаційно й технічно підтримує такі організації та ініціативні групи на рівні регіонів, а й проводить тренінги національного рівня.

- Як ви виходили на свою цільову аудиторію? Простіше кажучи, як було “достукатись” до представників таких верств населення, які, відверто скажемо, не поспішатимуть “світитися” перед сторонніми самі. А ви ж для них на початках своєї роботи були саме сторонніми...
- У такі спільноти ми “заходили” через людей, які до них належали. Потім вони вливались у команду фонду, ставали нашими працівниками і починали допомагати таким людям, якими раніше були самі.

Починали ми зі споживачів наркотиків. Взяли до себе в команду колишнього споживача — і “у зв'язку” з ним поставили працівника, який до цього середовища взагалі не мав відношення. Вони пішли у наркопритон домовлятись, що до них завітають представники фонду. Відверто скажу: там спершу не дуже повірили у щирість наших намірів. Думали, ми приведемо міліцію. Або принаймні матимемо з собою відеокамеру, на яку фіксуватимемо побачене. Але щирість і переконливість перемогли.

Продовжуючи профілактику ВІЛ серед цих людей, ми стали направляти їх на тестування до Центру СНІДу. Швидкий анонімний тест за 10-15 хвилин дає можливість побачити попередній результат. Тоді спостерігали своєрідний спалах - велику кількість ВІЛ-інфікованих виявили вперше. Ці люди почали приходити - і так з'явились групи самодопомоги, почали проводити інформаційні заняття. Багатьох спершу приваблювали елементарні речі — можливість поспілкуватися за чашкою чаю чи кави з цукерками... А між тим, у такий спосіб поступово створювалось середовище, де вразливим групам населення можуть, хочуть і готові допомогти. А самі ці люди, спілкуючись не лише з медиками та соціальними працівниками, а й із собі подібними, відчувають себе більш адаптованими у суспільстві. Тоді ми почали й розширювати діяльність фонду на райони, спершу найближчі до Рівного — Здолбунів, Дубно, Острог...

- А потім так само “вийшли” на жінок з секс-бізнесу?
- Так. Через жінку, яка була споживачкою наркотиків, і мала контакт із такими самими споживачками, які стояли на трасі. Пригадую, це був 2008 рік. Спочатку роздавали презервативи, потім спеціальні жіночі презервативи; видавали тести на вагітність, засоби дезінфекції. Так само почали діагностувати таких жінок на ВІЛ-інфекцію. До слова, вже два роки серед цієї категорії не виявляли ВІЛ-позитивних, а цьогоріч — тривожний сигнал: троє вперше виявлених.

Від жінок перейдемо до чоловіків, які мають секс із чоловіками...
На цих людей нам було вийти найважче. Їхні співтовариства, принаймні у Рівному, - досить закриті. Знаємо в місті вісім таких груп, які практично не перетинаються між собою. Максимум одна людина з такої групи може входити до іншої.

- Як же вам вдалося поширити профілактику ВІЛ-інфекції у цьому середовищі?
- Просила сприяння в активістів столичного Гей-альянсу. Було це три роки тому. І ось одного разу мені зателефонували з Києва, що будуть організовувати в Рівному зустріч активістів. Тоді й розпочалась наша робота з цією категорією чоловіків. Нині маємо 440 таких клієнтів. А починалось з восьми.

- Узагалі, багато таких людей у місті?
- Відверто кажучи, чимало. Якщо оціночна кількість жінок секс-бізнесу — близько 800, то чоловіків, що мають секс із чоловіками — до 2000. До цієї категорії відносимо й бісексуалів. Серед таких чоловіків є й студенти, і одружені чоловіки з дітьми. Наша справа — не оцінювати їх, і тим більше не засуджувати, а допомагати.

- Ваша постійна робота з вразливими верствами населення, впевнений, багата на різні драматичні історії...
- Так, різне доводиться бачити. Ось, приміром, чотири роки тому був випадок — телефонує серед ночі наш соціальний працівник, що клієнтку викинули з вантажівки голою, вона поламала ноги... Викликали швидку, міліцію. Справа дійшла до суду, кривдник жінки оплатив їй лікування. Але офіційно подали цю історію як випадковий зв'язок, а не проституцію — мовляв, посварились двоє коханців. Так простіше було.

Є чимало жінок, які займаються проституцією, але не вважають це секс-бізнесом - “ми не повії, ми просто так вийшли”... Є студентки, які мають багато сексуальних партнерів, але просто вважають це нормою життя. Є розлучені молоді мами, які вдень працюють на роботі, а ввечері кажуть батькам, що ідуть з подругою в кафе, а самі — на трасу... А є такі жінки секс-бізнесу, яким спілкуватись із нашими працівниками забороняють сутенери.

Але у нас є інший спосіб вийти на потенційно вразливі категорії — через мобільну лабораторію. Її ми отримали у 2014 році, вигравши відповідний конкурс. Це автобус, обладнаний усім необхідним для діагностики ВІЛ-інфекції. У ньому можуть робити забір крові на ВІЛ, після якого через 5 хвилин стане зрозуміло, чи людина заразилася на інфекцію. Можна, навіть, зробити гінекологічний огляд на кріслі. Принцип роботи простий – їдемо до людей, які не хочуть або не можуть їхати до нас. Які подекуди — неважливо, з власної чи не з власної вини - нехтують не лише своїм здоров’ям, а й життям оточуючих.

Завдяки мобільній лабораторії, ми значно розширили територію — сьогодні у полі нашої уваги не лише Рівне, а й Гоща, Корець, Здолбунів, Острог, Дубно, Костопіль, Сарни, Кузнецовськ... У Кузнецовську візити працівників мобільної лабораторії традиційно збирають особливо багато людей, менше двох десятків не приходить. Відтак, через роботу зі споживачами наркотиків, зменшується ризик інфікування населення.

- Знаю, що ще один важливий напрямок діяльності обласного благодійного фонду “Майбутнє без СНІДу” впродовж уже не одного року — це допомога медичним закладам.
- Так, за ці роки ми передали обладнання для лікарень приблизно на 0,5 млн. гривень. Це і обладнання сайтів ЗПТ у наркологічних закладах Рівного та Дубно, і кабінет ДОТ, де іде прийом ВІЛ-позитивних хворих на туберкульоз, та сайт ЗПТ у Центрі СНІДу в Рівному. Також надали технічну допомогу кабінетам довіри, де працюють навчені лікарі-інфекціоністи. У таких кабінетах хворі отримують АРТ - антиретровірусну терапію — за місцем проживання, не маючи потреби їхати в Рівне за безкоштовними таблетками, яких не купиш, а можна тільки отримати у медзакладі. Такі кабінети створили у Володимирці та Дубно, згодом виграли конкурс на оснащення ще 5 — у Корці, Кузнецовську, Сарнах, Костополі та Острозі. Закуповуємо в такі кабінети центрифуги, холодильники — все необхідне для зберігання й доставки крові на аналізи. Головне завдання — зробити допомогу вразливим верствам населення ближчою, доступнішою до них, незалежно від місця проживання.

- Чув, що ви і з дітками працюєте...
- Так, щороку проводимо святкування Дня Миколая для дітей наших клієнтів. Дітки замовляють подарунки у Святого Миколая, і ми, в міру можливостей наших спонсорів, яких щороку відгукується дедалі більше, намагаємось здійснити дитячі мрії. Якщо дитина маленька, просимо батьків допомогти їй намалювати бажаний подарунок. Одній дитині торік подарували мобільний телефон, іншій — ляльку-трансформера. Другий рік нас підтримує “Макдональдс” - усім дітям дарують набір “Хепі Міл”. Ляльковий театр і драмтеатр дають квитки на вистави, кондитерська фабрика, підприємство “Оттімо” — свою продукцію. З кожним разом і подарунків стає більше, і дітей. Минулого року діток на святкування Миколая зібралось 67, а починали 5 років тому з чотирьох.

- Що найбільше турбує активістів фонду нині?
- Те, що епідемія ВІЛ нікуди не зникла: так, вона зафіксувалась на певній позначці й не демонструє швидкого подальшого зростання, але ВІЛ-інфікованих на Рівненщині таки чимало — близько 2 тисяч. І прогноз не можна назвати втішним: у зв'язку з подіями на Сході ми, на превеликий жаль, очікуємо подальшого поширення ВІЛ-інфекції. Донбас — це сьогодні зона ризику в плані поширення ВІЛ-інфекції в Україні, і події в цьому регіоні не можуть не позначатись і на ситуації тут у нас. Тому роботи для наших активістів у цьому плані лише додасться. Але ми до неї готові, бо маємо десятирічний досвід — і досвід допомоги вразливим верствам населення, і досвід залучення на Рівненщину коштів міжнародних донорських структур для вирішення соціальних проблем регіону. До слова, лише за останній рік через реалізацію різноманітних проектів фонду в область було залучень загалом близько 2,5 мільйона гривень. І цю роботу ми продовжуватимемо — вже під новою назвою: Рівненський обласний благодійний фонд “Наше майбутнє”.

Рівненський обласний благодійний фонд “Наше майбутнє”: м. Рівне, вул. Ж. Кюрі  19, Центр СНІДу.

Із зауваженнями та пропозиціями звертайтесь за електронною адресою rivneaids@gmail.com

Джерело фото: golosno.com.ua