У середній школі діти вчаться майже по сім годин щодня. Після цього учень має ще виконувати домашні завдання, які, до слова, не повинні перевищувати третину класної роботи. В ідеалі на них школяр має витратити не більше трьох з половиною годин. Фантастика? Знаю з власного досвіду, що для того, аби виконати на совість домашнє завдання, потрібно не менше п’яти годин щодня. Адже всі здобуті знання пригодяться в майбутньому, пам’ятаєте? Та чи згадаєте ви те, що так старанно вчили, через певний час? Варто нагадати, що половина вивченого під час занять забувається згодом, а мозок фіксує лише 10% здобутої інформації. То чи не варто спростити навчальну програму?

Як на мене, проблема полягає у перевантаженості шкільної програми. Є базові предмети, які вивчаються всі 11 років навчання: українська мова, іноземна, математика. Безперечно, їх потрібно вивчати. Але таких базових наук небагато. Є предмети, які, на мою думку, варто вивчати, тільки відповідно до профілю. Бо ж деякі дисципліни лише забирають час, а сьогодні важливо розвантажити програму. Наприклад, етику, художню культуру та основи здоров’я викладають протягом кількох років. Невже не можна вкласти матеріал за рік або два? Чому музичне чи образотворче мистецтво не зробити факультативом для тих, хто справді цим цікавиться? Інші ж просто марнують час на цих уроках А вивчення таких предметів як фізика, хімія, біологія, географія не розтягувати на роки. Навіщо починати вчити, наприклад, хімію чи географію аж по одній годині на тиждень у сьомому класі, якщо можна викладати її двічі на тиждень, тим самим не розтягуючи матеріал і не забуваючи про те, що людський мозок «просіює інформацію», отриману раніше, і тому те, що вчитель пояснив на першому уроці до наступного вже забувається.

Чому б не перейняти досвід закордонних педагогів. У більшості країн Європи учні здобувають базові знання протягом перших восьми-дев’яти років навчання. Далі ж їх готують до дорослого життя і відповідно вступу у виш.

Чому не почати профільне навчання раніше, наприклад з класу восьмого? Чи не краще вчити дитину того, до чого вона має хист, а не «напихати» її голову тими знаннями, які у подальшому житті їй у пригоді не стануть абсолютно?!..

Чомусь Україна лише готується переймати досвід і ніяких серйозних кроків для цього поки що не зробила? Та, ні! Ми знову матимемо 12-річну систему освіти, так навчаються діти у Польщі, але ж до польських стандартів нам ще так далеко… В Міністерстві освіти лише витрачають гроші на розробку нових освітніх програм, підручників, які інколи надходять у школи аж під кінець навчального року! Краще б робили серйозні кроки для розвитку системи освіти.

Щоправда, обнадієює те, що новий міністр Лілія Гриневич вже готує зміни для українських шкіл, які поступово втілюватиме у життя. У кінці червня вона перебувала у Польщі з робочим візитом, де працювала над розробкою нових стандартів: «Ми зіткнулись з кризою змісту в сучасній українській школі, де учні здобувають лише суму певних знань. У той час, як у всьому світі головними в освітньому процесі стають цінності та компетентності. Спираючись на кращі світові практики, враховуючи європейський вибір України та факти агресії з боку сусідньої Росії, а також беручи до уваги виклики, пов’язані з інформаційною епохою, ми маємо чітко визначити нові стандарти для нашої середньої освіти, зокрема базові цінності, компетентності і ядро знань для нової української школи».

Надіємось, очільниці Міносвіти вдасться щось зробити. Найбільш вірогідно, що недавно запроваджена «нова» програма буде відмінена. Одні запроваджують, інші – відміняють. Чому не можна дійти до якоїсь спільної думки у розробці нових освітніх програм, підручників? Варто замислюватись про майбутнє нації – дітей. І перестати використовувати їх як піддослідний матеріал, постійно впроваджуючи все нові й нові освітні програми: ми закінчуємо школу, володіючи інформацією, яка нам ніколи не пригодиться! Але водночас не знаємо того, що, дійсно, знадобиться у житті. Це, вважаю, відбувається тому, що більшість чиновників із Міністерства освіти, які визначають наповнюваність програм, пріоритети у навчанні - теоретики від педагогіки, а не практики. Можливо, в учнів і з’явиться інтерес до науки, якщо їх зацікавити наукою?! Нам ще є над чим працювати…

До теми:

Шкільні їдальні: чому український старшокласник заздрить учням з Гондурасу

Роздуми одинадцятикласника: чи легко бути відмінником?

Інтернет-залежність сучасних підлітків: одинадцятикласник розповів усю правду

Джерело фото: http://osvita.ua/school/reform/45791/