"Я – сама історія цього університету": у 80 років Ганна Коваль продовжує викладати у рідному РДГУ

Уродженка Дніпродзержинська (віднедавна колишній Дніпродзержинськ став містом Кам’янське — прим. авт.), Ганна Коваль переїхала до Рівного п’ятирічною — батька направили сюди на роботу. Відтоді усе її життя нерозривно пов’язане саме з Рівним. Тут закінчила колишню сьому школу (нині — гуманітарна гімназія з поглибленим вивченням іноземних мов), далі було навчання у Рівненському педінституті. Красуня студентка, зі шкільних років товаришуючи з фізкультурою і спортом, у студентські та аспірантські роки активно займалась волейболом — навіть виступала у складі збірної Рівного з волейболу на обласних змаганнях. А невдовзі Ганні Коваль випала нагода бути у складі першого випуску саме Рівненського державного педагогічного інституту — до того цей вищий навчальний заклад звався “учительським” інститутом.



“Я – сама історія цього університету”, – розмірковує вголос доктор педагогічних наук, професор, академік Міжнародної педагогічної академії, завідувач кафедри теорії і методик початкового навчання Рівненського державного гуманітарного університету, відмінник народної освіти України Ганна Петрівна КОВАЛЬ. І з цим висновком важко не погодитись: пропрацювавши у рідній сьомій школі вчителем, а згодом завучем сім років, у 1964-му вона повернулась до педінституту, і відтоді, з невеликими перервами на наукову роботу в столиці, працює саме там. Зокрема, кафедрою теорії і методик початкового навчання, що на “нульовому” поверсі відомого всім рівнянам навчального корпусу колишнього педінституту на Остафова, якраз навпроти пам’ятника першій вчительці, Ганна Коваль завідує з 1979 року. Символічним, до словами, виглядає те, що пам’ятник цей видно саме з вікна кафедри Ганни Петрівни – можна сказати, що скульптор втілив у металі узагальнений образ вихованок Ганни Коваль за останні більш як півстоліття.

Справді, вихованці, а переважно, вихованки Ганни Петрівни – це не лише її колеги по кафедрі. Учнями Ганни Коваль є всі вчителі початкових класів Рівненської (і не тільки Рівненської) області, які впродовж останніх півстоліття вийшли зі стін Рівненського педінституту, а згодом – Рівненського державного гуманітарного університету. А у широкому розумінні її учні – це всі вчителі початкових класів України. Адже Ганна Петрівна є одним із провідних фахівців в Україні з методики викладання мови. Як навчати діток читати й писати, засвоювати основи мови – ось, говорячи простіше, науковий “коник” нашої героїні. Разом з іншими науковими співробітниками Науково-дослідного інституту педагогіки України Ганна Коваль була одним із фундаторів трирічного навчання у початкових школах нашої держави. А її підручники з російської мови для 2 і 3 класів видавались в Україні 16-ма та 19-ма виданнями відповідно!..



За підручниками Ганни Коваль вчаться по всій Україні, і у школах, і в училищах, і у вищих навчальних закладах. А за її методичними порадами вже не одне десятиліття вчителі початкових класів навчають діток читанню, засвоюють із ними основи української та російської мов. Один із методичних посібників Ганни Петрівни вчителі навіть називають між собою “золотою книжечкою” – не так за колір обкладинки (тим більше, що праці Ганни Коваль постійно перевидаються впродовж десятиліть), як за незамінність для якісної підготовки до уроку: покрокові інструкції від досвідченого науковця стають у пригоді й бувалому у бувальцях завучу, і студенту-практиканту під час перших у житті самостійно проведених уроків.

– Я себе відношу до людей одержимих. Вони не шукають ні підмоги, ні допомоги, ні захисту, ні заохочення. Знають одне – як досягти того, чого хочуть. І ця одержимість штовхає вперед. У мене 365 днів на рік робочих, – зізнається Ганна Петрівна Коваль.

Одержимість педагогічною працею й любов до науки Ганна Петрівна передала й синові та онуку – як і родинне ім’я Вадим, яке передається тут із покоління в покоління. Син ювілярки, кандидат педагогічних наук Вадим Володимирович Коваль, викладає в РДГУ на кафедрі політології, а внук, також Вадим, і також кандидат педагогічних наук – працює доцентом кафедри оздоровчих спортивно-педагогічних дисциплін МЕГУ. До слова, рівненські шанувальники спорту добре знають баскетболіста Вадима Коваля, багаторічного гравця рівненського “Пульсара” – ось так своєрідно передалась від бабусі-волейболістки до онука-баскетболіста не лише шана до науково-педагогічної праці, а й любов до спорту!

Здоровий спосіб життя допомагає Ганні Петрівні й нині:

– Мене, звісно, часто запитують, як я встигаю виконувати такий великий обсяг роботи: керувати кафедрою, проводити дослідження, писати наукові роботи, консультувати та допомагати аспірантам, рецензувати підручники, кандидатські й докторські дисертації... А я завжди відповідаю коротко: доцільно поєдную наукову працю з активним відпочинком.. Тому й гасло моє – загальновідоме: у здоровому тілі – здоровий дух. Фізичні вправи та ходьба підтюпцем є складовою частиною мого щоденного життя. У вільні дні із задоволенням працюю на дачі. Здійснюю щоденні вечірні прогулянки, долаючи 3-4 кілометри. Це дає мені заряд енергії та надихає на працю.

Наочним свідченням визнання багаторічної праці Ганни Коваль на педагогічний ниві є численні відзнаки – починаючи від ордена “Дружби народів”, почесних освітянських знаків “Відмінник народної освіти” та “Софія Русова” й закінчуючи численними дипломами “Вчений року”, якими в рідному університеті неодноразово вшановували і продовжують вшановувати діяльність Ганни Петрівни. Та найголовніше визнання, думається, – це і родинна педагогічна традиція, яку продовжують нині два улюблених Вадими нашої ювілярки – син і внук, і тисячі й тисячі вдячних вихованців, які сіють у душі майбутніх громадян України зерна розумного, доброго й вічного, спираючись на мудру науку Ганни Петрівни Коваль як на надійний дороговказ.

Більше цікавих історій читайте на сторінках газети "ОГО"