Перш за все майте страх Божий, чистоту душевну та любов нелицемірну.

Преподобний Сергій Радонезький.

Сергій Радонезький народився у сім`ї знатних бояр Кирила та Марії в околицях Ростовської області. Його батьки не тільки були знатними та шанованими людьми, але й благочестивими християнами, а тому змалечку Сергій Радонезький ріс у дусі християнства. Припускають, що народився Предподобний Сергій 3 травня 1314 або 1322 року. Священник назвав хлопчика на честь Св.Варфоломія до дня святкування цього святого. Майбутній преподобний ігумен жив так, як жили його однолітки того часу, не дивлячись на те, що він походив із заможної родини, допомагав батькам по господарству. Відомо, що, між іншим, випасав коней.

Коли малому Варфоломієві виповнилося сім років, його віддали навчатися. Однак малому наука просто не давалася. Хлопчик був у розпачі, адже з нього уже починали глузувати однолітки та вчителі. Успіхи у навчанні були не надто значні, хоча він і докладав великих зусиль, але добре навчитися читати хлопчикові не вдавалося. Терплячи покарання вчителя та насмішки друзів, Варфоломій заливався гіркими слізьми і у відчаї молився Богові, просячи допомогти у науці.

І одного разу все змінилося.

Буденна картина для того часу – пара лошаків кудись забрели і загубилися. Батько послав їх знайти. Підійшовши до ростовського озера, він почав кликати коней. Несподівано під дубом побачив старця у монашеському одіянні, який молився. Варфоломій підійшов до нього і попросив молитися за нього, щоб Господь допоміг йому у навчанні. Старець дістав невеличкий ковчег і видобув звідти просфору, поблагословивши нею хлопчика й велів з`їсти. Після цього промовив: «З цього часу тобі дарується дар читання для розуміння Слова Божого». Хлопчик запросив старця додому, батьки прийняли того з радістю і шаною, пригостили обідом. Після цього старець звелів малому читати Псалтир. На диво у того вийшло дуже добре.

Саме тому до Св. Сергія Радонезького, зокрема, моляться з проханнями допомогти у навчанні та науці.

Після смерті батьків Варфоломій пішов в монастир, де був монахом його брат Стефан. І теж вирішив прийняти постриг. Після того, як він став монахом з іменем Сергій, юнак усамітнився, проводячи час у молитвах. Одного разу поблизу своєї келії він побачив знесиленого ведмедя, який ледь не помирав. Сергій Радонезький пожалів звіра і нагодував хлібом. Ведмідь приходив до молодого монаха і той завжди пригощав його. З часом ведмідь став ручним.

Сергій Радонезький жив усамітнено, але слава, попри його бажання, розходилася між людьми. До нього часто приходили за порадою і з проханнями про молитви. Багато просили дозволити зостатися разом з ним і бути монахами. Сергій відмовляв, але одного разу його переконали збудувати спільно монастир. Святий Сергій Радонезький сам виконував багато будівничих робіт, показуючи всім приклад. З часом монастир ріс, перетворюючись в великий православний осередок, куди навідувалося багато людей.

Святий Сергій Радонезький був простим, відкритим і співчутливим, молився за всіх, хто просив та допомагав їм посильно у їхніх життєвих потребах. Відомо, що одного разу, по молитвах Сергія Радонезького, ожив загиблий хлопчик, якого згорьований батько-бідняк приніс на руках до монаха. Про Сергія Радонезького відомо, що він безліч допомагав усім, хто звертався до нього за поміччю.

Святий Сергій не залишив після себе жодних писань, хоча його повчальні слова відомі і досі. Але його постать і благочестиве життя, діяння в дусі християнства, які мали благий вплив на багатьох людей є повчаннян для усіх християн і досі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Церковний календар на вересень 2016

Вітання з Днем ангела: вірші та смс