Кордони людяності не заважають

У рік їхня Ганнуся вже, було, вимовляла "ма – ма" та "ба – ба", – аж раптом замовкла. Спочатку не надали цьому значення – от і їхня старша донечка почала говорити дещо пізніше. Самі ж активно лікували цитомегаловірусну інфекцію, яку дитина, вочевидь, отримала ще в пологовому будинку. Але дівчинка вперто мовчала.

І раптом висновок лікарів, що пролунав, як вирок: повна глухота, – як ускладнення тієї клятої інфекції або ж не зовсім правильного лікування. Щоб допомогти собі, Ганнуся почала спілкуватися з батьками жестами. От і в маршрутці вона показала на монітор і розвела руками: мовляв, не працює.

– Немає твоїх улюблених мультиків, мала? Нічого, скоро побачиш… а може, й почуєш, – висловив надію тато.

Ми разом їхали в маршрутці до Любліна: Руслан та Лілія Мачелюки з Корця везли трирічну донечку до польських лікарів і, звісно ж, підсвідомо сподівалися на диво…

…За дорогу вони встигли розповісти мені, скільки тисяч кілометрів уже намотала їхня мала, – інший і за довге життя стільки не наїздить. Вердикти українських та польських лікарів збіглися: глухота повна – 105 децибел, потрібен слуховий імплант, вартість операції близько 30 тисяч євро. Якщо стати в чергу на державну допомогу в Україні, вона підійде в… 2060 році! А слухові нерви можуть втратити провідність уже за кілька місяців, й тоді буде пізно!

Щоб не запізнитися, батьки через товариство "Кореччина" вийшли на старосту Любельського повіту Павла Пікулу. Спочатку він допоміг їм пройти обстеження. Польські лікарі вирішили на певний час поставити дівчинці слуховий апарат, – щоб звукові імпульси, наскільки це можливо, доходили до мозку. А вже наступним етапом буде імплант. Якщо, звичайно, вдасться назбирати на нього коштів. Батько тяжко працює на будівництві в Києві: тільки б встигнути заробити! Але… не встигає.





Мачелюки щиро дякують старості Любельського повіту за допомогу та людяність. Фото з особистого архіву

… Ганнуся повернулася до Корця вже зі слуховим апаратом, який, до речі, теж коштує немалу суму. Втім, староста Павел Пікула та його колеги вирішили оплатити апарат та операцію з його встановлення з власних заощаджень. Батьки, звісно ж, зайшли до адміністрації повіту, щоб подякувати за їх великі та щирі серця. Староста саме вів нараду: але щойно побачив у дверях Ганнусю, не вийшов – вибіг назустріч і обняв її: "Ти тільки почуй цей світ, дитинко!" Він, як завжди, щиро посміхався: кордони людяності не заважають.

Борис ДИЦЯК, голова товариства "Кореччина":
– Ми познайомилися зі старостою Любельського повіту Павлом Пікулою в 2002 році, коли я був заступником голови Корецької райдержадміністрації. Допоміг начальник управління міжнародного співробітництва та євроінтеграції Олександр Муран. І зуміли налагодити такі відносини, які вимірюються не посадами, а насамперед людяністю: особисто я вже вийшов із державної служби на пенсію, але радий, що можу прислужитися своєму рідному району. Ми, зокрема, налагодили освітню та культурну співпрацю. Скажімо, наші діти навчаються в гімназії та ліцеї в містечку Бихава, що в тому ж таки Любельському повіті – очолює цю спілку шкіл ще один добрий друг України пан Хенрик Дудзяк. Відтак, наші діти мають можливість вступити до вищих навчальних закладів не лише Польщі, а й інших країн Євросоюзу. Діти з Любельського повіту відпочивають у нас, а наші, відповідно, часто проводять канікули там. Є плани і на втілення певних бізнес-проектів, але тут заважає насамперед економічна нестабільність в Україні. А ось справжній людяності кордони, як бачимо, не перешкода. Отож, у Євросоюзі нам треба вчитися насамперед людяності.

Батьки просять усіх небайдужих допомогти повернути їхній дитині слух:
Номер картки "ПриватБанку", на яку можна переказати допомогу
5168757309708057, отримувач Мачелюк Лілія Григорівна, мама Ганнусі. Телефон мами – (097) 2188524.