Аутизм не клеймо: історії двох матерів особливих дітей

У журналістській роботі часто доводиться спілкуватися з різними людьми. Мені якось довелося говорити із мамами особливих діток Тетяною та Анастасією. Це була нелегка розмова. Я була вражена силою та самопожертвою цих жінок. Вони направду присвятили своє життя дітям, і це викликає захоплення.


Історія перша: “Не скрізь мою дитину хотіли приймати”

У Насті двоє синочків – Ромчик та Дмитрик. І обидва мають прояви аутизму. Жінка проводить із ними весь час. Навіть не працює, щоб займатися розвитком та соціалізацією синів.



Довідка: АУТИЗМ (з грецької – “занурення в себе”) –  порушення психічного розвитку дитини, яке характеризується відхиленнями в поведінці, мовленні, соціальній взаємодії, спілкуванні. Дітей з цим розладом часто називають “діти дощу”. Аутисти відірвані від реальності, і складається враження, що вони живуть в якійсь іншому світі. Серед них часом зустрічаються особливо обдаровані в розумовому розвитку діти.


– Від народження у синочків все було добре. Але згодом молодший Діма перестав говорити, став полохливий і замикався в собі. Ми не розуміли, що відбувається. Списували все на нещодавній наркоз, який робили для бронхоскопії. Але проблема не зникала, – бідкається Анастасія. – І тоді ми почали возити його до різних лікарів. Були і в Києві, і у Львові, і в рівненських медзакладах. Ніхто не міг поставити діагноз. Ми довго не розуміли, що у дитини весь цей час розвивався аутизм...



Настя розповідає, що один із лікарів порадив їй здати дитину у спецзаклад в Мізочі.

– Один із психіатрів, до якого ми привели Дмитрика, сказав мені: “Нежить ви лікуєте для нього, а по лікарях возите для себе, для очищення совісті.

Віддайте його в Мізоч, хай живе там до 16 років”. Я, коли вийшла від того лікаря, розридалася. Це ж моя дитина, я не можу його просто так здати в якийсь інтернат! І взагалі, я стикнулася з тим, що в нашому суспільстві аутизм – як якесь клеймо, – ледь стримуючи емоції, каже Настя.

Вона розповіла мені, що їм із сім’єю довелося орендувати квартиру у Рівному, бо тут більше можливостей для розвитку дитини та лікарів, які обстежують. Сама родина із Радивилова.

– Ми час від часу їздимо у наш райцентр з дітками. Вони люблять бувати там. Ще спочатку було важко їздити маршрутками, бо діти часто вередували, у них траплялися істерики. Для аутистів це притаманно. Але згодом, коли я почала водити молодшого синочка у центр для дітей з аутизмом – він трохи соціалізувався. Вже спокійніше переживає поїздки до Радивилова. Іноді сам просить відвезти його туди.

Жінка нарікає, що не скрізь її дитину хотіли приймати. У деяких закладах, коли дізнавалися, що в дитини аутизм, просто вказували на двері. Хоча ніякої загрози іншим дітям аутисти не несуть, не мають виражених зовнішніх вад. Просто їм потрібно більше уваги і догляду. Якщо знайти індивідуальний підхід, то такі діти відкриваються, стають більш врівноваженими.

– Бувало, що Діма втікав. Таке у цих дітей буває. Але все обійшлося. Вперше втік у ліс. Ми там із ним гуляли, неподалік від дому, от він, мабуть, запам’ятав і туди побіг. Перехожа жіночка його побачила і зловила, а потім привела додому. Вдруге побіг у центр міста, бо там ми теж з ним гуляли. Але завдяки добрим людям все закінчувалося добре. Таких діток потрібно постійно пильнувати, бо вони схильні до втеч. Те, що ми пережили, – не передати словами, – зізнається Настя.

Тепер же вона приводить синів у центр для дітей з аутизмом у Рівному. Там із ними займаються, розвивають та граються. Там вони у безпеці.


Аутизм — хвороба геніальності?


Історія друга: “Із вашої дитини все одно нічого не вийде”

Свою історію розповіла мені й рівнянка Тетяна. Її донечці Маринці нині дев'ять років. Дівчинка теж відвідує центр для дітей з аутизмом, який діє на базі благодійного фонду “Погляд”.



Таня каже, що від народження все було нормально. У два рочки дівчинка ще ходила у садочок. Але потім сталося щось незрозуміле.

– Якось прийшла її хресна до нас у гості. В якийсь момент вирішили сфотографуватися. Коли відбувся спалах фотоапарата, Маринка дуже злякалася. Це були, як то кажуть, “перші дзвіночки”. Загалом, проблему виявили не одразу. Маринка закривалася у собі, боялася звуків, погано їла і говорила. Ми зверталися і до логопедів, і до неврологів, і до психіатрів. Але ніхто з них не міг сказати, що коїться із нашою дитиною, – розповідає Таня.

Жінка розповідає, що їй часто казали, мовляв, із вашої дитини все одно нічого не вийде. Але Таня вірила. Каже, що такою дитиною дуже важко, але це ж її кровиночка.

– Наша Маринка теж втікала. Ми відпустили її погуляти з моїм дорослим племінником. І ніби все пояснили, але він не вгледів і Маринка втекла. Шукали зо півгодини. Я й досі не знаю, як їй вдалося перебігти через дві дороги на Боярці, де постійно їздять машини. Але все обійшлося. Коли ми знайшли її, вона собі сиділа і збирала равликів. Ох, що ж я тоді пережила, – ділиться спогадами Тетяна.

У центрі для дітей з аутизмом Маринка захопилася ліпленням із пластиліну. І у неї дуже гарно виходить ця справа. А головне, що їй це до душі.



Направду, цими жінками неможливо не захоплюватися. Їхні історії надихають. Після розмови з ними якось, ніби між іншим, задумуєшся про те, що на фоні цих історій, твої проблеми блякнуть і стають незначними. Тетяна і Настя, як і багато таких же самовідданих мам, заслуговують на найбільше визнання та повагу.

Щодо центру, то зараз це кімнатка на вісім квадратів, де займаються з дітками з аутизмом. Тут для них підготовані різні забави, ігри, іграшки та, найважливіше, увага та любов.

Про проблему із приміщенням центру дізналися активісти-однодумці з Рівного і вирішили допомогти. Вони створили проект “Відкрий світ для дітей з аутизмом” та вже відшукали приміщення, яке міська рада надала в оренду під центр для таких дітей. За благодійні кошти небайдужих рівнян там нині проводять ремонті роботи та будуть закупляти меблі. Презентація проекту відбудеться 21 листопада, а відкриття центру заплановане на 9 січня 2017 року.

Нині ж небайдужих закликають приєднуватися до хорошої справи. Охочі допомогти та приєднатися до проекту можуть звертатися за телефоном (097) 809-13-24 (Любов Альошко). Стежити за проектом можна у соцмережі Фейсбук за посиланням: https://www.facebook.com/childrenopenworld/

"ОГО" №47 від 16 листопада 2016