Серед безлічі книг, повістей, оповідань є ті, які здатні вплинути на наші думки, світогляд, характер. Саме про ці книги можна сказати: «Прочитав на одному подиху». Саме вони, свого часу, посідали перші місця у списках бестселерів багатьох країн світу.

Саме про них я з радістю вам розповім.

1. «Пригоди Олівера Твіста» Чарльз Діккенс

Сказати, що цей роман не потребує особливої реклами – не сказати нічого. Його вивчають в школах, його радять читати друзям, за його сюжетом знімають безліч фільмів. Здавалося б, дитяча книжка, написана для дітей та про дітей, але ж чому вона залишається актуальною та набирає ще більшої популярності, навіть у наш час?

Безсердечні люди, жага до грошей, збагачення, підлість, підкупність, жорстокість. Нічого не нагадує? Усе це, на жаль, було актуальне не лише для тогочасного, а й для нашого, на перший погляд, зовсім іншого та кращого суспільства.

Маленький хлопчик, сирота, вирощена та вихована у робітничому домі. Дитина, яка шукає кращого життя, бореться з жорстокістю, починає змінювати світ не з когось, а з себе. Маленький, тендітний персонаж, який залишається добрим наперекір всьому. Ось той, з кого варто брати приклад.




2. «Поліанна» Елеонор Портер

Наше життя не таке солодке, як хотілося б. Сірі будні, котрі потрапили у полон до проблем в стосунках, навчанні, роботі. Суцільний морок. Напевно ви чули такій афоризм: «Кожен день не може бути хорошим, але є щось хороше у кожному дні».

Саме такого принципу притримується маленька дівчинка – Поліанна. Її покійний тато навчив її грати в одну дуже хорошу гру – радіти всьому, що відбувається навколо, адже все, що нас не вбиває – робить нас тільки сильнішими, адже усі, навіть самі заплутані лабіринти можна пройти, потрібно просто поглянути на них з іншого боку.

Думки мають властивість ставати реальністю, невже так важко думати щось хороше, програмувати себе на те, що нічого страшного, в принципі, і не сталося, і що ця невеличка проблема дуже легко вирішується. Нехай Поліанна навчить вас грати у цю захопливу гру, і тоді, ваше життя стане простішим.




3. «Маленький принц» Антуан де Сент-Екзюпері

Усі ми поспішаємо бути дорослими, відповідальними, ні від кого незалежними, правда ж? А чи запитували ви в себе: «Для чого це мені?» Доросле, заклопотане життя. Ну і що тут класного? От посудіть самі, які дивні люди ці дорослі. По-перше, вони не вірять ні у що, і я зараз кажу не про Діда Мороза, у будь-якій хорошій пропозиції вони постійно шукають "підвох", навіть, якщо його там немає.

По-друге, у них постійно якісь справи, не вистачає часу ні на що. А що таке «сміятися», «радіти життю» вони схоже взагалі не знають. Невже вам не хочеться залишатися маленькими дітками, хоча б у душі, фантазувати, дивитися на світ через призму радості. Ви ж хочете, правда? Тоді мерщій одягайте рожеві окуляри і летіть у подорож з «Маленькім принцом». А за дорослим життям не женіться, воно якесь дивне, незрозуміле і, зовсім, нецікаве.