Про те, що вдалося досягнути у минулому 2016 році, і про те, як вдається поєднати дві роботи одночасно – розповідає головний хірург управління охорони здоров’я Рівненської облдержадміністрації, кандидат медичних наук, депутат обласної ради Олександр Леонтійович НЕСТЕРЕНКО.

– Розкажіть, що знакового відбулося у Вашій роботі за минулий рік.

– Основне, на що хочеться наголосити, – нам вдалося більш активно почати впроваджувати та розвивати малоінвазивні лапароскопічні втручання (хірургічні втручання, що дозволяють виконувати операції роблячи лише декілька невеликих надрізів, – авт.). Таким чином, нове лапароскопічне обладнання з’явилось у Володимирецькій центральній лікарні та дитячій клінічній обласній лікарні. Значний поштовх у розвитку отримало й урологічне відділення, і саме завдяки новому обладнанню та новаторству завідувача, кандидата медичних наук Віктора Міліневського. Хочеться зауважити, що в нашій обласній клінічній лікарні лапароскопічні технології вже давно запровадженні і завдяки цьому нам вдається розвиватися та вдосконалюватися.
І це насправді великий прогрес, адже майбутнє хірургії – в новітніх технологіях. Я вважаю, що яким досвідченим та талановитим не був би хірург, він не зможе виконувати надскладні операції без сучасного обладнання.
Крім того, легко прослідкувати, що запровадження нових технологій завжди дає потрібний економічний ефект. Якщо лапароскопічні методи дозволяють значно скоротити час перебування хворого на лікарняному ліжку і значно швидше повернути йому працездатність, то говорити в такому випадку, що якась апаратура дороговартісна, не доводиться. Це дозволяє, навіть у рамках нашої області, значно збільшити прибутки, які будуть приносити ці пацієнти. Тому, виділяючи з нашого бюджету такі відносно великі кошти, ми стимулюємо економічний розвиток.

– У минулому році багато говорили про реформування медицини. Яка Ваша думка з цього приводу і чи торкнеться реформування обласних лікарень?

– Питання реформування надзвичайно актуальне, хоча не до кінця відпрацьоване та зрозуміле. Питання третинного рівня, тобто обласних лікарень, поки не звучить навіть на рівні міністерства. Поки що реформування торкається лише первинних та вторинних рівнів, і наразі складно відповісти, що буде з обласними лікарнями. Але те, що треба щось робити з медициною, – це однозначно. Залишати її на такому рівні, як є – ніяк не можна. Інше надважливе питання, яке потребує негайної реформації, – фінансування. Тому що думка, нібито медицина є безкоштовною – абсолютно хибна: такого ніколи не було, нема й не буде. Якщо за себе не платить громадянин, це ще не означає, що медицина безкоштовна. За все повинен хтось платити. Отже, за громадянина платить держава. Якщо в держави немає коштів – все повертається знову ж до пацієнта. Тому в першу чергу потрібно працювати над фінансуванням: або впроваджувати страхову медицину з усіма її перевагами й недоліками, або ж сподіватися, що держава зробить значний економічний стрибок.


– Як щодо Вашої депутатської роботи?

– Я обирався по млинівському округу: власне Млинів і так званий «дубнівський кущ». Звичайно, що працювати тут теж не так просто. Якщо підсумовувати минулий рік – зроблено було багато, у тому числі й у медичному плані. Так, у селі Береги виділені кошти на ремонт дороги та зупинки. Має бути фінансування і на ремонт доріг в самому Млинові. За моїм депутатським запитом виділені кошти на придбання комп’ютерного класу в гімназію. А ще йде оптимізація районної лікарні Млинова, тому там зараз вирішується багато важливих питань. Я, звісно, розумію, що реформування річ потрібна та складна, але за таким модним словом «оптимізація» завжди стоять скорочення. А скорочення – це завжди болісно, я сказав би, неправильно. Тому ми будемо шукати шляхи виходу, щоб при цій оптимізації люди страждали найменше. Крім того, багато було зроблено і фракцією партії “Батьківщина” в обласній раді, членом якої я є. Тому також вважаю себе причетним до тієї значної роботи, яку виконує наша фракція для Рівненської області.

– І наостанок, як Вам вдається поєднувати лікарську і депутатську справи?

– Мені здається, що кожен дорослий мужчина має займатися і фаховими справами, і громадськими. Особливо коли є досвід і знання, то не можна втрачати можливість на основі цього життєвого досвіду зробити щось важливіше, ніж біля свого робочого місця. Так, у моєму випадку можу сміливо стверджувати, що одна моя робота гармонійно доповнює іншу.