Досвід Польщі у сфері адміністративно-територіальної реформи

Саме через те, а також через сусідство з нами й ментальну подібність, Республіку Польща ставлять як приклад для України у сфері проведення адміністративно-територіальних змін.

Як стверджують ті, хто стояв біля витоків реформ, вони завжди проходять болюче, зате результати її проведення не змушують дуже довго чекати. І саме завдяки цій зміні може розпочатися й «українське чудо», подібне тому, яке переживає Польща.
 
 
Історія адміністративного поділу в Польщі

У 1946 році відбувся перший післявоєнний адміністративний розділ, виникло 14 воєводств (wojewodstwo) і два великі міста (як самостійні одиниці): Варшава – столиця держави, і Лодзь. Воєводства ділилися на 299 повітів (powiat), у тому числі 29 міських. Повіти – на ґміни (gmina), яких було понад 3000.

Найбільшим стало Познанське воєводство (poznanskie) – 39,2 тис. кв. км, а найменшим – Ґданське (gdanskie) – 10,7 тис. кв. км. Більше всього жителів налічувало Шльонське (Сілезьке) (slaskie) – 2,823 млн чол., а найменше – Ольштинське (olsztynskie) – 352 тис. чол.
У 1950 році виникло три нових воєводства з центрами в Кошаліні (Koszalin), Зеленій Ґурі (Zielona Gora) й Ополе (Opole).

Цей адміністративний поділ зберігся практично без змін до 31 травня 1975 року. З 1 червня ліквідовувалися повіти й адміністративна структура змінювалася з триступеневої на двоступеневу.

Було утворено 49 воєводств, у тому числі три в агломераціях: у Варшаві (Warszawa), Лодзі (Lodz) та Кракові (Krakow). Мінімальними адміністративними одиницями стали 2345 ґмін і 814 міст, і навіть окремі райони деяких великих міст.

Із 1 січня 1999 року набув чинності новий триступеневий адміністративно-територіальний поділ, що опирається знову на воєводства, повіти і ґміни.

На кінець грудня 1999 року в Польщі проживало близько 38 млн 654 тис. осіб. Середня щільність населення становить 124 людини на 1 кв. км.

У 1999 році введено новий адміністративний поділ. Тепер в Польщі 16 воєводств, 314 повітів, і 2478 ґмін. Попередня адміністративна реформа була проведена 1 червня 1975 року, тоді країна ділилася на воєводства (49) і ґміни.

На чолі держави стоїть Президент, воєводства – воєвода, повіту – староста, а ґміни – вуйт, бурмістр чи президент міста.
Адміністрація (публічна) поділяється на владну адміністрацію та адміністрацію самоуправління. Державна адміністрація (публічна) – це органи адміністрації разом з управлінням, які її обслуговують. Владна адміністрація – це система адміністративних органів, якими керує Рада Міністрів. Адміністрація самоуправління (муніципальна) – адміністрація на місцевому та регіональному рівні.

Голова Рівненської ОДА розповів про фінансову децентралізацію

 
Одиниці адміністративної влади

Ґміна

Це початкова і найважливіша одиниця адміністративної влади. Керівництво ґміни становлять: рада ґміни, яка обирається у загальних виборах місцевого самоврядування, а також правління, що обирається радою ґміни і здійснює виконавчу владу в ґміні.
Самоврядування на рівні ґміни

Самоврядною адміністративно-територіальною одиницею найнижчого рівня відповідно до ст. 164 Конституції РП є ґміна. Ґміна може бути сільською (така, що не має на своєму терені міста), місько-сільською (до складу такої ґміни входить місто та декілька сіл) та міською (ґміна, що міститься в адміністративних кордонах міста або т. зв. ґміна зі статусом міста).



До питань, які входять до компетенції ґмін, у відповідності до статті 7 Закону РП від 8 березня 1990 р. про самоврядування ґміни належать справи:

   - господарювання нерухомим майном, охорони середовища та водного господарства;
   - ґмінних доріг, вулиць, мостів, площ та організації дорожнього руху;
   - водопроводів та водопостачання, каналізації, усування та очищення комунальних відходів, утримання чистоти та порядку, а також санітарних засобів, смітників та знешкодження комунальних відходів, постачання електроенергії, тепла та газу;
   - місцевого публічного транспорту;
   - охорони здоров'я;
   - суспільної допомоги та її інфраструктури;
   - ґмінного житлового будівництва;
   - публічної освіти;
   - культури, у тому числі ґмінних бібліотек та інших культурних установ, а також охорони пам'яток історії та культури;
   - ринків та ринкових приміщень;
   - озеленіння території;
   - ґмінних кладовищ;
   - публічного порядку та безпеки громадян, а також протипожежної та протиповеневої охорони, зокрема утримання та обладнання ґмінного протиповеневого складу;
   - утримання ґмінних об'єктів та установ публічного використання та адміністративних об'єктів;
   - родинної політики, у тому числі забезпечення медичної, соціальної та правової опіки над вагітними;
   - підтримки та поширення ідей самоврядування;
   - промоції ґміни;
   - співпраці з неурядовими організаціями;
   - співпраці з локальними та регіональними громадами інших держав.

Мешканці ґміни приймають рішення шляхом участі у загальному голосуванні (вибори або місцевий референдум) чи за посередництвом ради ґміни, яка обирається у загальних та безпосередніх виборах на термін 4 років.

Виконавчу владу у ґміні здійснює вуйт (у сільських ґмінах), бурмістр (у місько-сільських ґмінах) або президент (у великих міських ґмінах), які обираються у безпосередніх виборах.

Міста на правах повіту є одночасно ґмінами – у таких випадках кордони повіту чітко відповідають кордонам ґміни. З існуючих станом на сьогодні у Польщі 2478 ґмін 1589 є сільськими, 582 – місько-сільськими та 307 міськими (65 ґмін є одночасно міськими повітами).

Ґміна може створювати у своєму складі менші територіальні відділи з власними владами, наприклад солецтво, на чолі з обраним мешканцями села солтисом.
 
Повіт

Адмінстративно-територіальна одиниця – повіт утворюється з кількох ґмін. ґміна і повіт вирішують всі адміністративні питання їх жителів. Таким чином громадяни позбавляються від необхідності їздити до воєводського центру для вирішення адміністративних проблем. Повіт має окремий бюджет, а його доходи не залежать від доходів ґмін. Повіт не здійснює нагляд за діяльністю ґмін, не може відбирати їх права і втручатися в їх фінансове управління. Фінансово автономний повіт може проводити власну бюджетну політику. Рада Повіту обирається на виборах самоврядування. Повіти робляться на стільки малими, щоб вся їхня діяльність могла знаходитися під контролем виборців. Начальником ради управління є староста.

Польський досвід облаштування велодоріжок

Самоврядування на рівні повіту

У відповідності до статті 4 Закону РП від 5 червня 1998 р. про самоврядування повіту повіт виконує публічні завдання, які виходять поза рамки компетенції ґмін, у наступних справах:

   - публічної освіти (школи, які перевищують рівень гімназій);
   - охорони здоров'я (повітові лікарні);
   - транспорту на терені повіту (зокрема, участь у фінансуванні місцевих автобусних ліній);
   - опіки над дорогами повітового рівня;
   - геодезії, картографії та земельного кадастру;
   - господарювання нерухомим майном;
   - утримання повітових об'єктів та установ публічного використання та адміністративних об'єктів;
   - культури та охорони пам'яток;
   - фізичної культури та туризму;
   - охорони навколишнього середовища;
   - водного господарства;
   - сільського господарства, лісництва та рибацтва на внутрішніх водоймах;
   - публічного порядку та безпеки громадян;
   - протиповеневої охорони;
   - охорони прав споживача;
   - протидії безробіттю та активізації локального ринку праці;
   - соціальної допомоги;
   - надання підтримки інвалідам;
   - родинної політики;
   - видачі дозволів на працевлаштування іноземців;
   - реєстрації транспортних засобів та видачі водійських прав;
   - подолання наслідків стихійних лих та організації допомоги на повітовому рівні;
   - оборони;
   - промоції повіту;
   - співпраці з неурядовими організаціями.

Пункт 6 статті 4 згаданого Закону передбачає, що завдання повіту не можуть порушувати сфери діяльності ґміни. Водночас, на підставі пункту 5 статті 4 повіти на внесок заінтересованої ґміни можуть передавати їй свої повноваження на окреслених в окремій угоді умовах.

Стаття 5 у свою чергу передбачає, що повіт може укладати з органами державної адміністрації та органами місцевого самоврядування

Законодавчі та контрольні владні повноваження в повіті має рада повіту, яка обирається у загальних і безпосередніх виборах на термін 4 років.

Виконавчим органом повіту є староство. Його очолює староста повіту, який обирається радою повіту.

Станом на сьогодні існує два види повітів: земський повіт, тобто декілька сусідніх між собою ґмін (314 одиниць) та міський повіт (65 одиниць). Фактично всі найбільші міста Польщі, у тому числі столиця країни Варшава, є міськими повітами. У міському повіті відповідні владні повноваження мають міська рада та президент міста (у містах з чисельністю населення понад 100 тис. осіб) або бурмістр (у містах з чисельністю населення до 100 тис. осіб).

У таких одиницях президент чи бурмістр виконують функції старости. Водночас, на відміну від старост, бурмістри та президенти обираються безпосередньо населенням на термін 4 років.

У міських повітах виконавчим органом влади, підпорядкованим президенту чи бурмістру, є міське відомство, яке поточно часто називається магістратом, або ратушею.

Як рівняни у Польщі в еко таксі подорожували


 
Воєводство

Воєводство є одиницею адміністративного поділу найвищого ступеню, яке складається з повітів. Воєводське самоврядування визначає політику регіону. Тобто займається питаннями, які не можуть бути вирішені на рівні повіту. Головним показником діяльності воєводства є ефективність управління, найкраще використання регіонального потенціалу. Нові воєводства повинні бути як можна більші (мінімум – кілька мільйонів жителів), володіти великим економічним і організаційним потенціалом, а також науковим потенціалом, особливо в питаннях інновацій (вищі школи та науково-прикладні інститути), володіти культурним і творчим потенціалом.

На чолі воєводського сейму, обраного на виборах самоврядування, стоїть маршал. Представником державної влади у воєводстві є воєвода, що знаходиться на сторожі державних інтересів.
 
Самоврядування на рівні воєводства

      Згідно зі статтею 14 Закону РП від 5 червня 1998 р. про самоврядування воєводства, органи місцевого самоврядування воєводства виконують завдання у сфері:
   - публічної освіти (у тому числі вищих навчальних закладів);
   - охорони здоров'я;
   - культури та охорони пам'яток;
   - соціальної допомоги;
   - родинної політики;
   - модернізації сільськогосподарських теренів;
   - просторового планування;
   - охорони навколишнього середовища;
   - водного господарства та боротьби з повенями;
   - громадського транспорту та публічних шляхів сполучення;
   - фізичної культури та туризму;
   - охорони прав споживачів;
   - публічної безпеки;
   - оборонності;
   - протидії безробіттю та активізації локального ринку праці.

Новий президент Польщі - українець за походженням

Самоврядування у воєводстві здійснює сеймик воєводства, який обирається у загальних та безпосередніх виборах на термін 4 років.
Виконавчим органом сеймику є Правління воєводства.
Його очолює Маршалок воєводства, який обирається сеймиком.
Маршалок здійснює свою владу за допомогою підпорядкованого йому Відомства маршалка.