Трохи з історії української вишивки

Вважається, що одяг українці почали оздоблювати лише в XVIII столітті, проте насправді, елементи вишивки почали вживати ще скіфи. Розкопки показали, що в VI років скіфи також використовували орнаменти, характерні традиційній українській вишивці, для оздоблення глиняних фігурок та одягу. Це підтверджують і розповіді літописців.

Здавна вишиванням в Україні займалися виключно жінки. Вважалося, що вишиваючи, жінка не лише прикрашає одяг, але й «запрограмовує» долю людини та захищає її від усього злого. Саме тому вишитий одяг особливо цінувався. Так, для парубка найдорожчим подарунком від коханої була саме вишита сорочка. Вручали сорочку й тим, хто збирався на війну. Стверджували, що такий одяг здатен вберегти козака і від кулі, і від шаблі. Молоді дівчата також перед весіллям повинні були вишити собі придане – сорочки, рушники і навіть постіль.

Кожен символ, який вишивали наші предки мав особливе значення. Зазвичай це були рослинні чи тваринні орнаменти, проте були й зашифровані значення. По вишивці могли читати, як текст у книзі. Незважаючи на те, що символізм та значення багатьох орнаментів на сьогодні вже втрачено, проте в сучасній вишивці продовжують їх використовувати. До речі, кожен регіон України мав як і свій стрій, тобто традиційний одяг, так і свою манеру вишивання.

Загалом всі орнаменти поділяють на три групи: геометричні, зооморфічні та рослинні. Геометричні – це кубики, кола, ромбики, лінії. Предки не просто «вимальовували» ниткою ці фігури, а вклади в них особливе значення, так, до прикладу коло могло означати безкінечне життя, а квадрат – гармонію, порядок. Щодо рослинних орнаментів, то їх зображували у вигляді квітів, дерев. Зооморфічні – зображення тварин. До прикладу популярними були риба, півень, павучки.

За матеріалами http://biser-art.com.ua/