Про силу Нескорених з Соломією Вітвіцькою

Поспілкувались про проект, тонкощі роботи, плани на майбутнє «Переможців» та про День захисника України. У контекст цього свята Соломія Вітвіцька чесно й неупереджено розповіла про свою велику родину: власну сім’ю, учасників проекту «Переможці» і всіх свідомих українських патріотів.

- Як народилася ідея проекту «Переможці», що надихнуло на його створення?

Співачка з Рівненщини підкорила суддів відомого телешоу (+ВІДЕО)

Я відвідувала поранених у шпиталі, приносила домашню їжу, речі. Часто передавали необхідне хлопцям люди з усієї України та з-за кордону. Одного разу привезла кілька коробок блютузів, бо з їх допомогою можна розмовляти телефоном без допомоги рук. Саме того вечора познайомилася з Юрком Весельським і навіть не одразу зрозуміла, що він поранений і що під джинсами протез. Повертаючись додому, ми з волонтеркою Анею Гвоздяр розмірковували про те, що в нашому суспільстві, на жаль, не знають, як ставитися до людей з інвалідністю, не стараються допомогти в їхніх потребах. Тоді ж і виникла ідея сфотографувати Юрка. Він був такий молодий, красивий, усміхнений, повний енергії!.. Хотілося, щоб його — непересічну людину, героя, нашого захисника — побачили всі саме таким, який він є, без упереджень. Ми ж сприймаємо не частини тіла, а людину, дивимося їй в очі. Коли згодом ми спілкувалися з командою 1+1, шеф-редактор ТСН Сергій Попов дав згоду на створення такого соціально-мультимедійного формату «Переможці». Тоді ж я подзвонила Іванні Слабошпицькій, шеф-редакторові журналу Viva! З’ясувалося, що вони думали зробити фотосесію наших героїв. Ми звернулися до фотографа Олександра Мордерера і арт-директора Тетяни Рубльової. Ці творчі люди захопилися нашими героями й створили серію неповторних образів. У лютому 2016 року ми, щоб привернути увагу до людей з інвалідністю, організували першу фотовиставку, яка, як на мене, мала просто шалений успіх. Вдалося об’єднати для цієї доброї справи багатьох спонсорів, волонтерів, благодійні організації з різних областей України. У квітні 2017 року в НСК «Олімпійський» презентували другу частину фотовиставки. Все це робили, щоб допомогти тим, хто повертається з війни. Ми бачили, наскільки важливі зустрічі й розмови з цими хлопцями, як це відкриває перед ними нові можливості, як вони починають по-іншому дивитися на світ і навіть інакше сприймати власні проблеми. Започатковуючи проект, ми й не сподівалися, що відгукнеться стільки людей, що він сягне таких масштабів! Нашими партнерами стали підприємець Андрій Мацола, з ініціативи якого в Києві почав працювати Центр практичної допомоги захисникам України AXIOS (група професійних психологів, юристів, які безкоштовно надають свої послуги); випускник Гарвардського університету реабілітолог Роман Торговицький та створений ним благодійний фонд «Серце воїна»; Клініка пластичної хірургії доктора Валіхновського; туристична компанія «Феєрія», директор якої Ігор Захаренко 2016 року подарував 200 путівок нашим Переможцям та їхнім сім’ям, а також іншим ветеранам АТО. На офіційному рівні нас підтримали Міністерство закордонних справ України та Національний комітет спорту інвалідів України; організатор масових бігових подій в Україні RunUkraine; організатори візиту Ніка Вуйчича в Україну агенція KeyStrategy, дизайнер Андре Тан, який спеціально випустив серію регланів з логотипом «Переможці» (вони продаються в усіх магазинах А. Тан), і, звичайно, журнал Viva! Наш проект — це і вражаючі фото, і відеоарт з неймовірними кадрами зі знімального майданчика, і цикл сюжетів «ТСН», і спецвипуски журналу Viva! (2016 і 2017 рр.), які українською та англійською мовами розповідають дивовижні історії життя учасників проекту. Безпрецедентний випадок в Україні і в світі, коли увесь глянцевий журнал (всі 60 сторінок) цілком присвячено людям з інвалідністю. Його сьогодні можна придбати в кіосках преси по всій Україні. Всі кошти від продажу журналу спрямовуються на психологічну реабілітацію та спортивне протезування воїнів АТО, а також передавалися Канадсько-українському фонду міжнародної підтримки на навчання наших протезистів у Канаді. На сьогодні вже шестеро наших спеціалістів пройшли підготовку за кордоном. Упродовж 2016 року «Переможці» побували у 18 містах України та світу, проїхали понад 23 тисячі кілометрів. Презентації проекту відбулися в Торонто, Брюсселі, Лурді, Ризі, Тампере. А у травні у Римі в самому Ватикані на Площі Святого Петра на Генеральній аудієнції Папи Римського українські паломники - військовослужбовці та військові капелани презентували світлини проекту "Переможці" тримаючи їх у руках. На великому екрані на площі транслятори показували світлини, і їх могли бачити тисячі вірян. Наразі у проекті задіяно понад 30 учасників. Семеро з них одружилося під час проекту.



- Як проект сприймає громадськість, воїни АТО?

- Підтримують усі. І наше головне завдання — змінити громадську думку щодо людей з інвалідністю. Ми вже бачимо такі серйозні зрушення! Навіть по членах родини, по тих людях, з якими я спілкуюсь, я бачу різницю і помічаю, що ставлення змінюється. Ситуація взагалі виправляється. Просто хочеться, щоб усе відбувалося швидше... На всі наші презентації та події ми запрошуємо ветеранів, хлопців, котрі перебувають у відпустці від передової, їхні родини. Проводимо тематичні заходи. Це і приїзд Ніка Вуйчича, і приїзд американського ветерана Шайло Гарріса. На ці зустрічі ми обов’язково запрошуємо і воїнів АТО, і ветеранів. Тобто це ті люди, з якими ми дуже тісно співпрацюємо.

На Покрову у Рівному буде фотовернісаж



- Як знайти ключ до розуміння людей з психологічними травмами?

- Цим опікуються наш партнер Роман Торговицький, випускник Гарвардського університету, та створений ним благодійний фонд «Серце воїна». Вони якраз проводять психологічні тренінги в рамках проекту «Переможці» і постійно організовують такі зустрічі й навчання «Перемога над стресом», де хлопці й дівчата між собою спілкуються і можуть боротися з усіма такими проблемами. Найбільш розповсюджена – це посттравматичний синдром, про нього ми говоримо вже теж досить довго. Сподіваємося, що буде більше уваги до ПТСР з боку чиновників, та й узагалі розуміння того, що людям потрібна допомога. І якщо не надавати її, якщо не звертати уваги, не розуміти, наскільки це важливо і серйозно, то потім будуть гірші, набагато складніші наслідки. Адже ми зараз бачимо, як хлопці часто не можуть подолати ПТСР, і навіть бувають самогубства… Тобто це справді величезна проблема, і ми сподіваємося, що взагалі з кожним ветераном зможуть уже зараз працювати хороші фахівці. Але надіємось і на те, що хлопці будуть звертатися по допомогу, коли розумітимуть, що їм складно.




- Які маєте плани на майбутнє проекту? Може, є ще якісь ініціативи, окрім «Переможців», з допомоги тим, хто пройшов горнило війни?

- Ми намагаємося зараз продовжити наш тур Україною і світом, є багато запрошень за кордон. Готуємося до виставки у Празі 21 листопада. І є запрошення з Греції та США. Нам дуже потрібна меценатська підтримка для розвитку проекту та реалізації туру «Переможців», щоб нас побачили всі, хто хоче і чекає, кому це справді важливо. Потрібна підтримка на організацію більшої кількості тренінгів психологічної реабілітації. Сподіваюся, що всі плани ми реалізуємо і якомога більше людей зможе побачити наших неймовірних захисників. Тому що за кордоном це є ще одним аргументом і ще однією можливістю розповісти про те, що насправді відбувається в Україні.



- Прокоментуйте, будь ласка, ваші слова: «Схід України дуже просто завоювати культурою».

- Це абсолютно зрозуміла річ для багатьох. Якщо на схід будуть їздити українські артисти, якщо там будуть українські вистави, українське телебачення, українські книжки, українські викладачі, які справді будуть проукраїнськими і розповідатимуть реальну історію, реальні факти, то, я думаю, що схід дуже легко стане українським, справжнім, на сто відсотків. Має бути вільний доступ, організовані тури, спеціальні події, свята. Я туди їздила і точно знаю і готова їздити далі.



Я багато разів говорила про те, що в столиці до Дня Незалежності в кожному районі відбуваються концерти, а мені здається, було б цікавим, якби, наприклад, кожен район Києва подарував свято саме тим українцям, які живуть десь поблизу лінії фронту. Їм це більше потрібно, і набагато важливіше зараз саме там співати українські пісні, гімн, підтримати їх. І якщо, наприклад, Оболонський район чи Дніпровський побудують там сцену, зокрема, в Лисичанську, Волновасі, якщо туди поїдуть артисти, то зрозуміло, що культурне свято стане містком, який зможе змінити ситуацію і переломити хід подій.

- Як вважаєте, скільки часу має минути для того, щоб усі українці почали сприймати Днем захисника України саме 14 жовтня, а не 23 лютого?

- Уже 25 років, як минула ера Радянського Союзу і, відповідно, й День захисника Радянського Союзу, тому, мені здається, що вже настав цей новий інший час. Я давно святкую 6 грудня - День Збройних Сил України, мій брат служить у лавах Збройних сил України, тому я його вітаю з 6-м грудня, а тепер вітала також 14-го жовтня, в день Покрови, в день Козацтва.

- Чи є у вас традиція святкування Дня захисника України вдома? Чи підготували ви своїм рідним і близьким чоловікам подарунки у цей день?

- Вітаю батька та брата – він військовий, цього року закінчив факультет післядипломної освіти Харківського національного університету повітряних сил імені Кожедуба. Чоловік у мене в армії не служив. Ми не робимо подарунки – я вважаю, що це недоречно, хоча в кожній сім’ї все індивідуально. Обов’язково вітаю учасників проекту «Переможці» — за два роки ми вже стали великою родиною, хлопці займаються спортом, одружуються, знаходять роботу, ми спілкуємося. Переможці своїм прикладом показують українцям, що життя може бути щасливим і після складних пережитих подій не треба опускати руки.
Ми пишаємося нашими захисниками України, незламними та сильними духом героями, вони точно знають, чому віддають своє здоров’я та ризикують життям, і в тилу, і в звичайному цивільному житті вони є прикладом та натхненням для всіх нас.

Бажаємо перемоги! Любимо та чекаємо.

Знайте, що ми тут піклуємося про вас та ваші родини, ваших дітей, батьків!