Сьогодні відзначаємо свято заступниці усіх жінок Параскеви Сербської

Преподобна Параскева Сербськанародилася в благочестивій сербській сім’ї, що жила в ХI столітті в місцевості Епіват. Одного разу, як стріла, пронизали її серце почуті за Богослужінням слова Господа: “якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе”. З тих пір вона почала роздавати свій одяг жебракам, за що терпіла багато засмучень від рідних. По смерті батьків свята покинула будинок разом зі своїм братом, святителем Євфимієм, прагнучи до подвижницького життя. Спочатку вона вирушила до Константинополя, а потім у Йорданську пустелю, де трудилася до похилого віку.

Ангел з’явився їй і повелів повернутися додому. Її брат, який прожив тридцять років в монастирській тиші, став до цього часу єпископом Мадітоса.

За два роки до смерті вона повернулася до родинного села і, наче вбога чужинка, провела решту свого життя при місцевій церкві. Коли померла, її поховали на цвинтарі Єпівата.

Через якийсь час Бог чудесним способом показав людям нетлінні мощі св. Параскеви. При них діялися численні чуда, тому згодом їх перенесли до місцевої церкви. 1641 року мощі св. Параскеви спочили у храмі Трьох святителів у місті Ясси (Молдова).

Народні прикмети на свято Параскеви Сербської

У східних слов'ян свята Параскева тісно пов'язана з давнім язичницьким образом богині Мокоші. Її шанували як хранительку жіночих традицій, цілительку хвороб, заступницю вагітних і породіль, а також господиню земної вологи.

Параскева шанується як покровителька всякої жіночої зимової роботи, а тому має й інші назви: Льоняниха, Трепальниця. Саме від цього дня жінки приступали до зимових видів роботи: прядіння, тіпання льону, шиття, вишивання.

Крім того в народі святу називали Параскевою Грязнухою за те, що цей день зазвичай буває сирим, сльотавим, дощовим. Жінки молилися Параскеві про заміжжя, гарного нареченого, щасливе сімейне життя, а також зцілення від жіночих хвороб, зубного, головного болю, лихоманки.

За матеріалами netishyn-cerkov.church.ua та lady.tochka.net/