А на вимогу покупця продати товар за ціною, вказаною на ціннику реакція представників продавця буває ще цікавішою, як от: “не хочете – не беріть” або “можемо тільки оформити повернення товару”.

Тоді у покупеця з'являється два варіанти:відмовитись від покупки та забрати свої гроші, змиритися з вищою ціною або домогтися продажу товару за ціною, зазначеною у ціннику (тобто повернення різниці між двома цінами).

Як змінювалася ціна на хліб за роки Незалежності?

Саме для бажаючих обрати останній шлях буде корисною наступна інформація.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЗУ “Про захист прав споживачів” споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару.

Інформація про продукцію повинна містити дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції.

Відповідно до п. 11 Інструкції про порядок позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі та закладах ресторанного господарства (затверджено наказом Мінзовнішекономторгу N 2 від 04.01.97), після проведення переоцінки товарів суб’єкт господарювання повинен перемаркірувати ціни шляхом закреслення попередньої ціни і позначення нової ціни на цінниках, товарних ярликах, етикетках підприємств-виготівників, упаковці та ін. кожної одиниці товару і засвідчити підписом працівника, відповідального за формування, встановлення або застосування цін.

Оформлення засобів інформування про ціни проводиться до надходження товару до торговельного залу або об’єкта дрібно-роздрібної торговельної мережі (п. 12 Інструкції).

Працівники суб’єкта господарювання до початку роботи повинні перевірити наявність і правильність оформлення ярликів цін (цінників) , покажчиків цін, меню, прейскурантів цін.

Відповідно до ст. 19 ЗУ “Про захист прав споживачів” забороняється ведення нечесної підприємницької діяльності, зокрема будь-якої діяльності (дій або бездіяльності), що вводить споживача в оману.

Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вважається такою, що вводить в оману.

Нагадаємо, що відповідно до ч. 8 ст. 18 ЗУ “Про захист прав споживачів” нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, при виникненні відповідних непорозумінь при розрахунку за товар насамперед слід звернутися до адміністрації магазину з вимогою повернення різниці між ціною на ціннику та ціною, зазначеною у чеку.

У випадку відмови можна для початку залишити запис у Книзі відгуків і пропозицій.

У разі порушення строків отримання відповіді, або якщо така відповідь не задовольняє вимоги споживача, останній може звернутися з претензією до адміністрації суб’єкта господарювання (нагадаємо, що подібні претензії, заяви подаються у двох екземплярах, на одному з яких проставляється дата прийняття та дані про особу, що прийняла претензію. У випадку відмови прийняти претензію, остання надсилається поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення).

Також, не зайвим буде одразу ж зібрати докази порушення ваших прав: сфотографувати цінник, заручитися показами свідків і, звичайно ж, зберегти чек.

Вчинивши всі так звані підготовчі дії, споживач вправі звернутися із заявою до відповідного органу з питань захисту прав споживачів, долучивши до неї зазначені докази.

За матеріалами ГУ Держпродспоживслужби в Рівненській області