В Україні масова трудова міграція: реакція Уряду

Трудова міграція як загальноприйнятий економічний механізм поєднання попиту на робочу силу та пропозиції робочої сили в межах функціонування міжнародного ринку праці існує в більшості країн світу і відрізняється лише співвідношеннями імміграційних та еміграційних потоків.
Задля створення умов для повернення громадян України, які працюють за кордоном, та збереження трудового потенціалу України розпорядженням Уряду від 12.04.2017 № 257 затверджено План заходів щодо забезпечення реінтеграції в суспільство трудових мігрантів і членів їх сімей.

Розпорядженням Уряду від 12.07.2017 № 482 схвалено Стратегію державної міграційної політики України на період до 2025 року, положення якої, серед іншого, передбачають зниження адміністративних бар’єрів для свободи пересування населення України; зменшення негативних наслідків еміграції України та збільшення її позитивного впливу на розвиток держави; сприяння легальній міграції тощо.

З урахуванням ситуації на ринку праці, на сьогодні державна політика спрямована, в першу чергу, на задоволення потреб вітчизняної економіки в кваліфікованих кадрах.

Пріоритетними напрямами є розширення масштабів навчання і перепідготовки кадрів, розвиток навичок працівників відповідно до потреб роботодавців, впровадження системи навчання впродовж життя, стимулювання внутрішньої міграції, трудової інклюзії великих груп населення, що не залучені до ринку праці, але не мають статусу безробітних.



Основним джерелом інформації щодо трудової міграції є дані суб’єктів господарювання, що мають ліцензію Мінсоцполітики на посередництво у працевлаштуванні за кордоном.

У 2017 році відповідними суб’єктами було працевлаштовано за кордоном 83,8 тис. українських громадян України (у 2016 − 79,2 тис.; у 2015 – 76,9 тис.).

Найбільшими потоки трудових міграцій були на Кіпр (17,8 тис. осіб), Польщу (12,4 тис. осіб), Німеччину (9,2 тис. осіб), Велику Британію (8,1 тис. осіб), Грецію (6,3 тис. осіб), Панаму (2,8 тис. осіб), США (2,6 тис. осіб), Нідерланди (2,6 тис. осіб).

Серед працевлаштованих за кордоном громадян у 2017 році, третина раніше працювали на транспорті, 10% ‒ у переробній промисловості та 10% ‒ на будівництві.

Слід зазначити, що ці дані характеризують лише окрему частину ринку праці, адже більшість наших співвітчизників знаходять роботу за кордоном без посередників.

Відповідно до модульного вибіркового обстеження Держстату кількість трудових мігрантів у віці 15 –70 років становила 1,3 млн осіб (4,5% населення відповідного віку), що на 10,3% більше, ніж за минулий період обстеження (у 2010 –2012 роках).

Серед трудових мігрантів переважали чоловіки (70%) та особи, які мали професійно-технічну та повну загальну середню освіту (64%). Проте останнім часом спостерігається зростання кількості осіб з повною вищою та базовою або неповною вищою освітою (на 17% та 25% відповідно порівняно з минулим опитуванням).

Поряд з цим, за даними Державної служби зайнятості (Центральний апарат) у 2017 році в Україні тимчасово працювали 12,4 тис. іноземних громадян та осіб без громадянства за наявності у роботодавців відповідних дозволів на застосування їх праці, що на чверть більше, ніж у 2016 році.

Трудова міграція в Україні обумовлюється поєднанням зовнішніх чинників з боку країн-реципієнтів та внутрішніх чинників соціально-економічного розвитку України.

Зовнішніми чинниками трудової міграції громадян України виступають привабливий і місткий ринок праці розвинутих країн, з вищим, ніж в середньому по Україні, рівнем заробітної плати.

Серед внутрішніх причин трудової міграції українських громадян є незадоволений попит на робочу силу всередині країни та низький рівень заробітної плати на національному ринку праці.

Економічні та соціальні наслідки міграції робочої сили з України мають як негативні, так і позитивні аспекти.

Негативні наслідки – це створення загроз щодо трудоресурсної безпеки держави, що пов’язане із відтоком кваліфікованої робочої сили з країни, недостатній соціальний та правовий захист трудових мігрантів та ризики щодо страхового (пенсійного) забезпечення трудових мігрантів.

Позитивні наслідки – це працевлаштування незайнятого населення, збереження або отримання трудових навиків, можливість отримання трудових доходів та матеріальне забезпечення українських сімей; збільшення споживання товарів на внутрішньому ринку за рахунок трудових доходів українських мігрантів, а також відповідних надходжень до бюджету за рахунок переказу коштів в Україну.

З метою мінімізації негативних наслідків від зовнішньої трудової міграції, детінізації процесу трудових міграцій та посилення соціального та правового захисту громадян України, які працюють за її межами, Верховною Радою України 05.11.2015 прийнято Закон України № 761-VIII „Про зовнішню трудову міграцію”. - повідомляє Прес-служба Мінсоцполітики