01.11.2019, 08:00

Гелловін не релігійне свято - ПЦУ

Для українського народу відзначення «Гелловіна» є запозиченою модою, яку не можна назвати традицією, адже це відзначення не має коріння в нашій історії, культурі, релігії чи навіть міфології.

На сторінці ПЦУ в мережі Фейсбук з'явилося роз'яснення щодо цього свята:

Назва Гелловіна (Halloween) походить від «All Hallow’s Eve» (Надвечір’я (дня) Всіх Святих), або просто (Hallow E’en). За календарем Римо-Католицької Церкви 1 листопада відзначається пам’ять всіх святих, а 2 листопада – згадують про душі померлих.

Проте той спосіб, в який зараз переважно відзначають Хелловін, ніяк не пов’язаний з християнськими традиціями. Більше того – виглядає це відзначення як карнавальне пародіювання, протиставлення християнському розумінню самої смерті й обов’язків живих перед померлими.

Під час Гелловіну образи і символи, пов’язані зі смертю та злом, вживаються як щось позитивне і веселе. Відтак, за формою та змістом це відзначення стає «святом смерті», коли живі люди заграють з нею і з темними духами, вдаючи, ніби вони вже мертві, «свої». Звідси – традиція перевдягання в образи мертвих істот чи осіб, котрі у фольклорі пов’язані з потойбічним світом та смертю: відьми, вампіри, привиди, зомбі тощо.

Християнство є вірою в перемогу життя над смертю, вірою у спасіння і вічне життя через Господа нашого Ісуса Христа. Саме з цією вірою пов’язане християнське ставлення до смерті та потойбічного життя.

Щодо свята Всіх святих, то його Православна Церква відзначає у першу неділю після дня Святої Трійці (П’ятидесятниці), чим підкреслює зв’язок святості з дією Духа Святого.

Поминання померлих у молитві за упокоєння їхніх душ є постійним обов’язком кожного християнина. У церковному календарі є шість особливих днів, так званих «батьківських субот», у які Церквою встановлено особливе поминання «від віку спочилих». До речі, одна з них, Димитрівська, буде невдовзі, 2 листопада, коли ми будемо молитовно згадувати спочилих рідних і близьких.

І наостанок: ставлення до Гелловіна справді є різним. Хтось відзначає його як частину глобалізованої масової культури, хтось сприймає як світський карнавал чи розвагу, привід жартувати чи перевдягатися у страшні костюми. Однак завжди належить пам’ятати, що будь-яка дія тягне за собою певні наслідки. Не варто загравати зі смертю, навіть жартома вшановувати жорстокість та зло. Це особливо актуальним є для дітей, підлітків та молоді, світосприйняття яких тільки формується і які легше піддаються звабам удаваних принад зла. Павутиння, кажани, імітація розлитої крові, відірваних частин тіла навряд чи є тим, що сприяє плеканню добра і злагоди, миру і любові – чеснот, до яких ми, як християни, маємо першочергово прагнути. «Хiба не знаєте, що тiла вашi є храм Святого Духа, Який живе у вас i Якого ви маєте вiд Бога, i ви не свої? Бо ви купленi дорогою цiною. Отже, прославляйте Бога в тiлах ваших i в душах ваших, якi є Божi» (1 Кор. 6: 19 – 20).

Нагадаємо,