Фотожурналіст Радіо Свобода Андрій Дубчак привіз до Острозької академії дві авторські виставки

Фотографії Андрія Дубчака, які експонуються в рамках проєкту “Життя на нулі”, – це історія людей, долі яких назавжди змінила війна, це історія війни, якою вона є насправді.




На виставці «Лінія фронту. Рік 2018» представлені світлини з історіями на «нулі» (передові позиції) 36-ї окремої бригади морської піхоти у Широкино та Водяному, що на узбережжі Азову; «нулі» 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади («Едельвейси») під Попасноою (Луганщина); один день бою 24 ОМБр імені короля Данила у селищі Південне, що під Горлівкою та інші фотоісторії передової за 2018-й рік. Виставка розміщена в бібліотеці НаУОА.




«Полинове дитинство» – фотопроєкт, присвячений двом несумісним темам – дітям і війні. Триває війна, війна інформаційна, війна військова, і від цієї війни страждають цивільні люди і серед них – діти. Це набір фотографій, які зроблені під час подорожі лінією конфлікту і створювалися впродовж двох років. На фотографіях представлена вся лінія конфлікту, починаючи зі Станиці Луганської, на фото є Тьохізбенка, Щастя, Авдіївка, Широкине, Водяне, Опитне, Піски, Гранітне та інші населені пункти. Виставка представлена на другому поверсі центрального корпусу НаУОА.




«На цій виставці є особлива фотографія, яка мені дорога. На ній зображена дівчинка, Настя, Пуговка, яка є сиротою. Після початку конфлікту загинула її мама, від осколкових поранень помер її дід. Вона зараз живе у своєї бабусі у селі Водяне, під Пісками, за декілька кілометрів від лінії фронту. Там постійно чути позиційні бої. Дівчинка має психологічну травму. І з цієї фотографії у 2017 році почалася моя допомога Насті. Саме ця фотографія привернула увагу французьких волонтерів, які приїздили в Україну, а згодом допомагали Насті та іншим дітям на лінії конфлікту», розповів автор.

За словами кураторки проєкту «Життя на нулі» Інни Єрмакової, мета виставки – показати умови, у яких проходить дитинство біля лінії фронту, і жодним чином не маніпулювати почуттями:



«Ми намагалися показати середовище, у якому ці діти зростають. Важливе усвідомлення, що для нас, дорослих, 1-2-3-5 років – це один вимір часу, а для дитини 5 років дитинства – це ціле життя. А кажуть, що всі наші травми, всі рефлексії – з дитинства. Якраз діти є заручниками, бо це не їхній вибір, вони змушені там бути».




«Світлини Андрія Дубчака є демонстрацією поєднання в основному неможливого - яскравого авторського стилю та максимальної інформативності за взірцями журналістських канонів. Фотографії відповідають простим, якщо не банальним, критеріям оцінки фото як зображення — якісним прозорості, кольору, перспективі, компонуванню. Одночасно вони всі містять надзвичайну інформативність де кожна виступає вже як зображуване. Світлини є документальними свідченнями. Будуть судовими – російської агресії проти України. А ще в кожному фото видно особистість самого фотографа – Андрія Дубчака. Бо в його фото є пошук Бога. Пафос тут доречний», – ділиться враженнями один із відвідувачів фотовиставки, кандидат історичних наук, краєзнавець Віталій Бондарчук.




Фотовиставки Андрія Дубчака діятимуть в Острозькій академії до кінця навчального року, тому запрошуємо усіх охочих.




Фото Віталія Бондарчука.